21 червня  2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Аверс” (далі - ТОВ “Аверс”), ОСОБА_2  про визнання угоди недійсною та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2005 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У серпні 1997 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ “Аверс”, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1, укладеного 12 серпня 1997 року між ТОВ “Аверс” і ОСОБА_2 та визнання права власності на автомобіль за нею, посилаючись на те, що між сторонами була укладена мнима угода, без наміру створити юридичні наслідки.

Просила визнати за нею право власності на зазначений автомобіль в рахунок поділу майна за її позовом до ТОВ “Аверс” про виділення частки в спільному майні та передати автомобіль їй в користування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 4 березня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, договір купівлі-продажу автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1 укладений між ТОВ “Аверс” та ОСОБА_2 визнаний недійсним, за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначений автомобіль.

Рішення апеляційного суд Запорізької області від 12 липня 2005 року, рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволені заявлених позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить  скасувати  рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права  та   порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2005 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.