Справа №22\1758 Головуючий в суді 1 інстанції Колупаєв В.В. Категорія 41 Доповідач Жигановська О.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Жигановської О.С.
суддів Микитюк О.Ю., Косигіної Л.М.
при секретарі Нечипоренко І.Г. розглянувши в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської установи виконання покарань №8 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, грошовій допомозі при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25.04.2006 року
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 11.03.197 9 року по 13.12.2003 року проходив службу в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області. Останнім місцем служби є Житомирська установа виконання покарань №8. При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку. Тому просив стягнути з нього на свою користь: 1484 0 грн. 76 коп. заборгованості зі щомісячного грошового забезпечення; 8148 грн. 40 коп. грошової допомоги при звільненні на пенсію, та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка спричинена внаслідок тривалої невиплати відповідачем належних йому грошових коштів, що негативно вплинуло на його (позивача) стан здоров'я, рівень життя тощо.
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 25.04.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Житомирської установи виконання покарань №8 на користь ОСОБА_1 14840 грн. 7 6 коп. заборгованості з виплати грошового забезпечення; 8148 грн. 40 коп. грошової допомоги при звільненні зі служби; 600 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 2358 9 грн. 16 коп. та на користь держави 237 грн. 39 коп. державного мита, ЗО грн. за інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.09.1982 року проходив службу в Управлінні Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області. Останнім місцем служби була Житомирська установа виконання покарань №8. Наказом від 01.12.2003 року позивач звільнений у відставку за п.65 "А" (за віком) з 13.12.2003 року.
Згідно наказу начальника Житомирської тюрми управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань від 01.12.2003 року (а.с.4) ОСОБА_1 має 26 років 10 місяців вислуги.
В порушення вимог п.п.1,10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року (з наступними змінами) та Указу Президента України №926/96 від 04.10.1996 року „Про умови забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (додаток №10) відповідач неправильно визначив ОСОБА_1 розмір надбавки за вислугу років 35%. Як особа, що має вислугу понад 25 років, позивач, починаючи з 13 лютого 2002 року має право на 40% даної надбавки.
Внаслідок неправильного встановлення розміру надбавки за вислугу років позивачу за 1 рік 10 місяців було недоплачено 210 грн. 54 коп. грошового утримання та 124 грн. 41 коп. грошової допомоги при звільненні:
(110 грн. посадовий оклад + 65 грн. оклад за спеціальне звання + 16,50 грн. підвищення посадового окладу) х 40% = 76,60 грн.
76,60 грн.-67,03 грн.=9,57 грн. 9,57 грн. х 22 місяці=210,54 грн.
(9,57 грн. х 26 років)х 50% = 124,41 грн.
Апеляційний суд згоден з тим, що позивачу було заподіяно моральну шкоду в результаті того, що відповідач неправильно визначив розмір надбавки за вислугу років. Це потягнуло за собою зменшення розміру грошового утримання позивача протягом 1 року 10 місяців та зменшення розміру грошової допомоги при звільненні, вплинуло на розмір призначеної пенсії. В добровільному порядку відповідач не погодився відновити порушені права позивача, тому останній змушений був витрачати час та прикладати певні зусилля для їх захисту в судовому порядку.
Розмір моральної шкоди суд 1 інстанції визначив правильно, виходячи з обставин справи, ступеня моральних страждань та негативних наслідків, які настали для позивача.
Як випливає з матеріалів справи (а.с.5) надбавка за безперервну службу позивачу під час служби не встановлювалась, а тому він не має право на її отримання. Що стосується надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик, то вона призначалась і виплачувалась позивачу відповідно до наказів начальника установи в період з грудня 2001 року по листопад 2003 року в розмірах від 15 до 50% (довідка НОМЕР_1) і увійшла до грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 15%. Відповідні накази є чинними і позивачем не оспорені.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо невключення відповідачем в грошове забезпечення 50% надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та 90% надбавки за безперервну службу є необґрунтованими і суд 1 інстанції безпідставно їх задовольнив.
Враховуючи наведене постанова суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови.
Керуючись ст.ст.160,195,198,200,202,205,207,212,254 КАС України,- апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Житомирської установи виконання покарань №8 задовольнити частково.
Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 25.04.2006 року скасувати в частині вирішення спору щодо стягнення заборгованості по виплаті коштів та ухвалити нову постанову. Стягнути з Житомирської установи виконання покарань №8 на користь ОСОБА_1 210 грн. 54 коп. недоплаченої надбавки за вислугу років та 124 грн. 41 коп. недоплаченої грошової допомоги, а всього 334 грн. 95 коп. В решті вимог відмовити за безпідставністю.
В частині відшкодування моральної шкоди постанову залишити без змін.
Зменшити розмір державного мита, стягнутого з відповідача на користь держави, з 237 грн. 39 коп. до 59 грн. 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.