Справа № 2-1752/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

серпня 2011 року     Зарічний районний суд м. Суми в складі:

    головуючого –судді Сидоренко А.П.

                                                              з участю секретаря –Косухіної Т.І.

                                            позивачки –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-інвест»про стягнення коштів за договором про участь у фінансування будівництва, визнання додаткової угоди недійсною, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 21 травня 2010 року між нею та ТОВ „Фінансова компанія „Сумбуд-інвест” був укладений договір № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі –ФФБ) виду А, за яким об’єктом інвестування є будівництво трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 111,47 кв.м., яку позивачка мала право отримати після введення об’єкта фінансування в експлуатацію. Згідно п. 5.8 вказаного договору вартість об’єкту фінансування на день укладення договору складала 635379 грн. 21 травня 2010 року, згідно п. 5, п.п. 5.2 договору позивачкою перерахований перший внесок 31% загальної площі об’єкта інвестування на рахунок ФФБ у розмірі 200000 грн. В подальшому позивачка вирішила розірвати договір, оскільки передумала купляти житло у відповідача. 19 серпня 2010 року  вона подала заяву про розірвання договору та згодом, коли вона звернулася за отриманням другого екземпляра заяви, їй повідомили, що він втрачений, але знову писати заяви не потрібно, і договір буде розірваний. Згідно п. 7.2. п.п. в) договору за повернення коштів ТОВ "ФК "Сумбуд-інвест" має право утримати 4,1% від суми коштів, що виплачуються довірителю, тобто 8200 грн., проте вказані кошти не були їй повернуті, хоча директор компанії неодноразово запевняв позивачку про повернення коштів. В жовтні 2010 року, коли в черговий раз позивачка звернулася до відповідача, в кабінеті директора знаходився начальник УКС ОСОБА_2, який повідомив їй, що кошти їй будуть повернуті зі стягненням штрафу у розмірі 22500 грн. за перепланування квартири, і якщо вона не підпише додаткову угоду, згідно якої кошти їй будуть повернуті за мінусом 22500 грн. затрачених на перепланування об’єкту інвестування, вона не скоро отримає належні кошти. В стані емоційного шоку вона змушена була погодитися підписати угоду, оскільки їй терміново потрібні були кошти. Згідно додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2010 року кошти позивачці повинні були бути повернуті згідно графіку: 25 жовтня 2011 року –100000 грн., 25 листопада 2010 року –77500 грн. –сума складається з 200000 грн. (внесок довірителя) мінус 22500 грн. (сума, яка була затрачена на перепланування об’єкта інвестування). Проте кошти позивачці повернуті лише частково і не в зазначені строки: 25 жовтня 2010 року повернуто 130000 грн., а 25 січня 2011 року –10000 грн., тобто всього 140000 грн. Вважає, що додаткова угода № 1 є недійсною, оскільки вона укладена не в її і не в її з відповідачем спільних інтересах, а лише в інтересах відповідача, тобто відповідачем були порушені загальні засади цивільного законодавства, а саме принцип справедливості і добросовісності, юридичної рівності, оскільки скориставшись тим, що їй терміново було необхідно отримати внесені на його рахунок кошти намірено затягував строки повернення коштів, незважаючи на її багаторазові прохання, порушуючи терміни передбачені договором, в зв’язку з чим вона змушена була підписати додаткову угоду.  В договорі не було обумовлено щодо сплати штрафних санкцій у разі відмови від участі у інвестуванні, додаткова угода була укладена на момент розірвання договору.  Крім того, оскільки вона була змушена підписати додаткову угоду лише при умові повного повернення коштів в термін не пізніше 25 листопада 2010 року, а відповідач не виконав цієї умови і до цього часу повністю кошти їй не повернув, вважає, що додаткова угода є недійсною. Згідно п. 7.2. п.п. „в” договору відповідач повинен був повернути позивачці сплачену суму інвестування 200000 грн. за мінусом 4,1% від цієї суми (8200 грн.), тобто 191800 грн., на даний час їй повернуто 140000 грн., 51800 грн. до цього часу не повернуті. Вказаними діями відповідача позивачці завдано моральної шкоди, яка полягала у її перебуванні у постійній стресовій ситуації, переживання нервових потрясінь через неможливість повернути належні  кошти, вона зазнала душевних страждань у зв’язку з неправомірною і безвідповідальною поведінкою відповідача. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на її користь суму боргу по договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ) виду А у розмірі 51800 грн., визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 19 жовтня 2010 року до вказаного договору, стягнути 50000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов в повному обсязі, зазначивши, що коли їй сказали, що вона не отримає кошти, вона була в шоці і боялася, що їй їх не виплатять, а тому змушена була укласти додаткову угоду. ОСОБА_2 психично тиснув на неї, довів до сліз. Після укладеної додаткової угоди вона отримувала кошти, проте якби вони були виплачені відповідно до вказаного графіку, то вона б погоджувалася з додатковою угодою. Крім того зазначала, що крім іншого 25 травня 2011 року їй було виплачено 20000 грн. та 27 травня 2011 року 9300 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві його представника, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Вислухавши думку позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.          

Судом встановлено, що 21 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ „ФК Сумбуд-інвест” укладено договір № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А, відповідно до умов якого довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва (далі –ФФБ) дає згоду на участь у ФФБ, бере зобов’язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Фінансовій компанії з метою інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія приймає кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ. Відповідно до п. 3.1. договору закріплений об’єкт інвестування в об’єкті будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, поверх 7, кількість кімнат –3, загальна площа 111,47 кв.м. Відповідно до п. 5.2 вказаного договору розмір першого внеску дорівнює 31% загальної площі об’єкта інвестування (а.с. 10-19).

З виписки з особового рахунку вбачається, що 21 травня 2010 року на рахунок відповідача внесено кошти в сумі 20000 грн. відповідно до договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А (а.с. 20).

19 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ „ФК „Сумбуд-інвест” укладено додаткову угоду до договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 21 травня 2010 року, згідно якої на підставі заяви довірителя від 17 серпня 2010 року сторони прийшли до згоди розірвати договір № 5 від 21 травня 2010 року та сплачені довірителем кошти перерахувати на рахунок довірителя згідно графіку: 25 жовтня 2010 року –100000 грн., 25 листопада 2010 року –77500 грн., сума складається з 100000 грн. мінус 22500 грн (сума, яка була затрачена на перепланування об’єкта інвестування) (а.с. 22).

Як вбачається з виписки з особового рахунку позивачці було повернуто кошти на виконання вказаної додаткової угоди в сумі 60000 грн. та 70000 грн. 25 жовтня 2010 року, а також 25 січня 2011 року в сумі 10000 грн. (а.с. 21).

Крім того, в судовому засіданні позивачкою надано копію виписку з особового рахунку, з якого вбачається, що на виконання додаткової угоди позивачці повернуто 18 травня 2011 року 20000 грн. та 25 травня 2011 року 9300 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою  проти  її  справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

 Статтею 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначеності умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Під час складання додаткової угоди № 1 до договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 21 травня 2010 року умови договору були погоджені між сторонами, сторони  діяли  свідомо,  без  стороннього  впливу  та  примусу.  

Оскільки позивачка була ознайомлена з умовами додаткової угоди до договору про участь у Фонді фінансування будівництва, які стосуються істотних його обставин і погодилася з ними шляхом вчинення власноручно виконаного особистого підпису, нею не надані докази протиправного впливу на нею в момент укладення договору позики з боку інших осіб, в тому числі із застосуванням психічного тиску. Вказані обставини підтверджуються також твердженням в судовому засіданні позивачки про те, що в разі вчасного виконання умов додаткової угоди, вона б не заперечувала недійсність цього правочину.

Таким чином належних та допустимих обставин і доказів в обґрунтування та на підтвердження здійснення психічного тиску з боку начальника УКС ОСОБА_2. на позивачку при укладенні договору, позивачкою не наведено і не надано, інші дані в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин позовні вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 19 жовтня 2010 року до договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 21 травня 2010 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору,  якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.  Якщо  договір  змінюється або розривається у судовому порядку,  зобов'язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили.

Враховуючи те, що шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 21 травня 2010 року сторони прийшли до висновку про розірвання вказаного договору, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу по договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ) виду А у розмірі 51800 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.  Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В той же час, оскільки умови додаткової угоди виникають з умов основної угоди, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за додатковою угодою № 1 до договору № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 21 травня 2010 року, з урахуванням сплачених сум, в розмірі 8200 грн. (100000 грн. + 77500 грн. –60000 грн. –70000 грн. –10000 грн. –20000 грн. –9300 грн.).

Не підлягають задоволенню також вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з наступним. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правовідносини, що виникли між сторонами в справі, є договірними та відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення договором та законом не передбачено.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на  користь позивачки пропорційно до задоволених вимог судовий збір в сумі 82 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 231, 509, 526, 610, 611, 627, 653 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

                                                       В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-інвест»на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № 5 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А від 21 травня 2010 року в сумі 8200 грн., судовий збір в сумі 82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.   

Позивач може оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні –з дня отримання копії рішення.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                               Суддя                                                             А.П.Сидоренко