2-1249/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2011 року                                                   Личаківський районний суд  м. Львова

в складі: головуючого -                               судді Мармаша В.Я.

при секретарі с/з -                                          Магеровській Ю.Я.

за участю представника позивача -                    ОСОБА_2

відповідача -                                                  ОСОБА_3

представника відповідача -                              ОСОБА_4

третьої особи -                                         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, яким просила стягувати з останнього на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця. Позов мотивує тим, що є особою пенсійного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацездатною, інвалідом ІІ групи, значні кошти витрачає на лікування, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги. Оскільки у 2006 році вона подарувала своєму сину –відповідачу ОСОБА_3 ? частину належної їй квартири на АДРЕСА_1, останній зобов’язався надавати їй достатнє матеріальне утримання. Свого обов’язку з надання їй матеріального утримання він не виконує, на відміну від інших її доньок –третьої особи ОСОБА_5, яка в міру своїх можливостей при пенсії в розмірі 700 грн. надає їй матеріальну допомогу, та третьої особи ОСОБА_2, з якою внаслідок незаконних дій відповідача змушена останнім часом проживати, й на утриманні якої повністю перебуває. А тому з підстав, передбачених ч.1 ст. 202 СК України, вважає, що відповідач повинен надавати їй матеріальну допомогу.

В судовому засіданні представник позивача та одночасно третя особа ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, додатково пояснивши, що, починаючи з серпня 2010р., їх із відповідачем мати ОСОБА_6 змушена проживати разом із третьою особою ОСОБА_2, хоч зареєстрована за місцем проживання у квартирі на АДРЕСА_1, оскільки відповідач чинить їй перешкоди у користуванні вказаною квартирою, незаконно здає її в найм невідомим особам та одержує винагороду за це в розмірі 200 доларів США.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 проти позову заперечили, пояснивши, що доказів наявності матеріальних витрат, які нібито несе позивач на лікування чи на інші потреби, вона суду не представила, розмір пенсії позивача складає 817,90 грн., що перевищує прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, а тому позивач не може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Натомість, відповідач також є непрацездатним, інвалідом третьої групи, він не працює, розмір його пенсії є меншим, ніж у позивача, та складає 760,32 грн., жодних доходів від здачі будь-яких квартир у найм він не одержує. Крім того, він витрачає значні кошти на оплату комунальних послуг та на власне лікування.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному  з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з ч.1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою пенсійного віку, інвалідом ІІ групи загального захворювання, а тому вважається непрацездатною особою. Вона є матір’ю відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_5, та на даний час, як вбачається із пояснень сторін, проживає із третьою особою ОСОБА_2, яка опікується нею. При цьому відповідач матеріальної допомоги позивачу не надає.

Однак достатніх доказів того, що позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідач здатний її надавати суду не представлено. Медичні документи про наявність у позивача захворювань жодним чином не підтверджують розмір витрат, які вона несе на лікування. Розмір пенсії позивача, як вбачається із довідки від 08.11.2011р., складає 817,90 грн. станом на листопад 2010р., що перевищує встановлений у ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (з 01.04.2011р. становить 764 грн.). Виходячи із вищенаведеного, суд не вбачає підстав для визнання позивача таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому суд враховує також майновий стан відповідача, який також є особою пенсійного віку, інвалідом третьої групи (довідка Серії ЛВА-1 № 479650 від 08.06.2010р.), а тому вважається непрацездатним, не працює на даний час, що стверджується інформацією з системи персоніфікованого обліку, наданою 09.03.2011р. ГУ ПФУ у Львівській області на запит суду, розмір його пенсії, як вбачається із довідки від 24.01.2011р., складає 760,32 грн. станом на січень 2011р., що є меншим розміром, ніж у позивача. Крім того, відповідач несе матеріальні витрати на оплату комунальних послуг та на власне лікування, з приводу чого суду представлено відповідні квитанції. Доказів існування будь-яких інших доходів у відповідача, в тому числі від здачі квартир у найм, суду не представлено, від клопотання про скерування відповідних запитів з метою перевірки зазначеної інформації представник позивача у судовому засіданні відмовилася. Натомість, обставини щодо перешкоджання позивачу в користуванні квартирою за місцем її реєстрації на АДРЕСА_1 з боку відповідача (матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи –ЖРЗПЗ № 1521 від 14.03.2011р. Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області) можуть бути предметом окремого судового розгляду. Виходячи із вищенаведеного підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 202-205 СК України, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення аліментів –відмовити за безпідставністю вимог.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

          Суддя                                                                                           Мармаш В.Я.