28.07.2011                                                   Справа №  2-345/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

                                                                                          ( заочне )

       28 липня 2011 року                                                                                   м.Звенигородка

                             Звенигородський районний суд,Черкаської області

                в складі: головуючої судді                                      Гончаренко Т.В.

                                при секретарі                                             Блискавка А.С.

                з участю:позивачки                                                   ОСОБА_1

                                 представника позивачки                        ОСОБА_2

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Звенигородка цивільну справу  за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

                                                                                       встановив:        

        ОСОБА_1 17.05.2011 року звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 3 370 грн. за договором позики, 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді та 300 грн. за надання юридичної допомоги,мотивуючи це тим, що 04.03.2011 року вона передала йому грошові кошти в сумі 3 370 гривень до 20.03.2011 року, про що позичальник надав їй розписку. Однак у зазначений термін відповідач свої зобов”язання не виконав, грошові кошти не повернув.

         В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному об”ємі та просить суд їх задоволити та пояснила, що 04.03.2011 року відповідач позичив у неї гроші в сумі 3 370 гривень і при отриманні коштів він власноруч написав письмову розписку, у борговій розписці було зазначено строк повернення коштів –до 20.03.2011 року. Звернувшись до ОСОБА_3 з проханням повернути борг, відповідач проігнорував прохання, після чого постійно звертаючись з цим питанням до нього, нагадуючи про борг він до цього часу його не повернув.

         В судовому засіданні представник позивача просить суд задоволити позовні вимоги позивача в повному об”ємі.

          Відповідач повідомлений в порядку, передбаченому ст. 74 ЦПК України, в судове засідання не з’явився, про причину неявки не повідомив. За ухвалою суду за згодою позивачки проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки до суду та розгляд справи без його участі.

          Вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Згідно договору позики від 04.03.2011 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, позивачка надала в тимчасове користування відповідачу грошові кошти в сумі 3 370 гривень терміном до 20.03.2011 року, даний договір підписаний відповідачем.

        Відповідно ст.1047 ЦК України договір позики укладаеться у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. За змістом ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Розписка написана власноручно та підписана ОСОБА_3 і є  документом ,що стверджує укладення договору.

         Судом встановлено,що ОСОБА_1 після 20.03.2011 року вимагала в ОСОБА_3 повернути їй борг,що у відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред”явлення позикодавцем вимоги про це.

            Оскільки відповідач не бажає повернути борг добровільно, ОСОБА_1 змушена звернутись з позовом до суду про примусове стягнення боргу. До цього часу відповідач гроші не повернув, а тому їх слід стягнути в примусовому порядку.

Відповідно до ст.1046 Цивільного Кодексу України “за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості”.

Відповідно до ст.1049 Цивільного Кодексу України “позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором”.

          Згідно вищевказаної  письмової  розписки  від  04.03.2011 року ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 3 370 гривень до 20.03.2011 року, а тому дана сума й підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

               Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, які понесла ОСОБА_1 в сумі 300 гривень за надання правової допомоги та 120 грн. по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

      Від сплати мита позивачка звільнена на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.        

             На підставі ст.ст.625,1046,1047,1049 ЦК України та керуючись ст.ст.10,11,59,60,61,81, 84, 88,212-215, 224-227 ЦПК України,суд,-

                                                                      вирішив:     

         Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 –задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1  - 3 370 ( три тисячі триста сімдесят) гривень боргу за договором позики.

         Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 300 грн. за надання юридичної допомоги та 120 грн.за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .      

         Позивачку звільнити від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18 ДКМ України „Про державне мито”.

    Стягнути  із  ОСОБА_3 в дохід держави 51 гривню (п’ятдесят одну гривню)  судового збору.

          Копію рішення протягом двох днів з дня його винесення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте Звенигородським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Суддя