ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"11" грудня 2007 р.                                м.Чернівці                          Справа № 2/239

За адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Чернівецький олійно-жировий комбінат”

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000314232/0 від 15.11.2006р.

Головуючий суддя Скрипничук І.В.

при секретарі Добровольській А.Я.

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Іліка Р.І. –представник за довіреністю № 16799/10-004 від 31.07.2007р., Ткач Д.Б. –представник за довіреністю № 5139/10-013 від 16.03.2006р.

В засіданні приймав участь прокурор Філіпець В.П.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство “Чернівецький олійно-жировий комбінат” м.Чернівці звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 000314232/0 від 15.11.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що підпунктом 7.2.4 п. 7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на складання податкових накладних  надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку передбаченому ст. 9 цього Закону. Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165: “Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказана у п.2 даного порядку”. Пункт 2 зазначеного Положення встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. На час здійснення господарських операцій ПП “І-Тімад” та ПП “Есітр” були платниками податку на додану вартість, що підтверджується довідками виданими ДПІ у м.Чернівці за № 24507/29-014 та № 24508/29-014 від 01.11.2006р. Видавши  суб’єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво  платника податку на додану вартість, держава тим самим взяла на себе певну відповідальність за факт надання підприємству статусу суб’єкта господарювання.

Отже, позивачем до податкового кредиту були включені суми на підставі належних документів –податкових накладних виданих ПП          “І-Тімад” та ПП “Есітр” та на підставі платіжних доручень, що підтверджують факт списання коштів з банківського рахунку  платника податку  (позивача) в оплату товарів поставлених ПП “І-Тімад” та ПП “Есітр”. Так, згідно п. 7.5.1 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів  (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вищевказане означає, що позивач не порушував інтереси держави, оскільки законно на підставі вимог Закону включив до податкового кредиту суми, сплачені за товарно-матеріальні цінності. Крім того, частиною другою пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, непідтверджених податковими накладними , в цьому випадку всі суми внесені до податкового кредиту підтверджені достовірними податковими накладними. Посилання податкового органу в Акті на Постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06.12.2005 року по справі № 1-472 є неправомірним, оскільки  даною Постановою не  встановлений факт недійсності податкових накладних, отже з зазначеного випливає, що ДПІ м.Чернівці самовільно на власний розсуд всупереч, чинному законодавству зробила висновок, що податкові накладні зазначені в Акті є недійсними. Законодавчі акти України не надають ДПІ права визнавати ті чи інші документи недійсними та визначати умови, за якими документи вважаються недійсними. Закон України “Про податок на додану вартість” надає право податковому органу лише встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які з податкових накладних є недійсними. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної податкової інспекції зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позиція позивача підтверджується листом Вищого арбітражного суду України “Про вирішення спорів Вищим арбітражним судом України” від 31.07.2000 року № 01-8/380, який є чинним.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись  на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  у разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону).

Законом України “Про податок на додану вартість”, а саме пунктом 7.2.1 ст. 7 передбачено вимоги змісту податкової накладної, що надається платником податку покупцю.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

Відсутність хоча б одного з реквізитів передбачених Законом та Порядком позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону.

Крім того пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Однак, як зазначено вище, в Постанові Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06.12.2005р. в даному випадку угоди, бухгалтерські і податкові документи укладались та підписувались невстановленими особами, (а отже особами незареєстрованими у податковому органі) оскільки директором ПП “І-тімад” та ПП “Есітр” Сочновою О.Ю. вони не укладались, а також у встановленому законом порядку інші особи на укладення цих угод від її імені не уповноважувались.

Отже, податкові накладні, що видані незареєстрованою у податковому органі особою, не надають покупцеві права віднести відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов’язання платника податку.

Ухвалою господарського суду провадження у даній справі зупинено до вирішення справи № 9/279 за позовом прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Чернівці до приватного підприємства “Есітр” та ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” про визнання угод щодо продажу та відпуску товарно-матеріальних цінностей недійсними.

Ухвалою суду від 28.11.2007 року провадження у даній справі поновлено у зв’язку з вирішенням по суті справи № 9/279 де відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007р. визнано недійсними угоди від 29.12.2004р. та від 31.03.2005р., які укладені між ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” та приватним підприємством “Есітр”.

Представник позивача у засідання суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду ухвалою від 28.11.2007р., яку отримано ним 03.12.2007р., що підтверджується відміткою у повідомленні про вручення поштового відправлення за           № 405206.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, оцінивши докази, суд вважає, що розгляд справи по суті є неможливим у зв’язку з тим, що на даний час апеляційною інстанцією не прийнято судове рішення за позовом ДПІ у м.Чернівці до ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” та ПП “І-Тімад” про визнання угод недійсними.

Відповідно до акту перевірки від 06.11.2006р. за № 4579/23-2/00373959 перевірка ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” здійснювалась з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснення операцій з ПП “І-Тімад” та ПП “Есітр” за період з 01.01.2003р. по 01.04.2005р.

Таким чином, при зазначених обставинах, розгляд справи підлягає зупиненню до вирішення справи № 9/276, яка пов’язана з даною справою.

З огляду на викладене, керуючись ст. 156 КАС України, с у д –

У Х В А Л И В:

1. Провадження у даній справі зупинити до вирішення апеляційною інстанцією справи № 9/276.

2. Сторонам подати у суд судове рішення прийняте апеляційною інстанцією у справі № 9/276.

Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                             І.В. Скрипничук