Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа №  2-а-558/11

П О С Т А Н О В А

28.07.2011смт. Комінтернівське

Головуючого   –   судді  Барвенка В. К..

при секретарі                   Мельниковій В. М.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, в смт. Комінтернівське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Миколаївській області, про скасування  постанови про адміністративне правопорушення,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить  скасувати постанову ВЕ № 273899  від 29.04.2011 року,  а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В поданих до суду запереченнях відповідач позов не визнав.

Вислухавши позивача та дослідивши заперечення відповідача, дослідивши надані до справи докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає  задоволенню з огляду на наступне:

Як встановлено судом, 29 квітня 2011 року інспектором ДАІ приУДАІ ГУМВС України в Миколаївській області Попелеком Ю. М. відносно позивача, було винесено постанову серії  ВЕ № 273899   у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.  

В постанові зазначено, що 29.04.2011 року в місті Миколаїв о 10. 30 год. позивач керуючи автомобілем МАН д/н НОМЕР_1  по вулиці Чигрина в районі перехрестя з вул. Пушкінською, допустив порушення п. 16.6. Правил дорожнього руху, а саме повертаючи  ліворуч на вул. Чигрина не надав дороги транспортному засобу, який рухався по зустрічному напрямку.

Вищевказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425  (чотириста двадцять п’ять) гривень.

Позивач в судовому засіданні пояснив суду, що данні обставини не відповідають дійсності, та не підтверджуються жодним доказом по справі.

Також позивач пояснив суду, що у працівника ДАІ не було жодних правових підстав притягати позивача до відповідальності, в зв’язку з відсутністю будь-яких доказів в справі, які б на його думку, свідчили б про наявність в інкримінованих йому діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, до неї не додано жодних матеріалів, підтверджуючих вину позивача, крім того в протоколі позивач вказав що винним себе не вважає, оскільки зустрічний транспортний засіб пропустив його автомобіль, жодних перешкод  зустрічному засобу ним вчинено не було.

Суд звертає увагу, що посадовою особою органу ДАІ при винесені постанови порушено принцип верховенства права, а саме законні права та інтереси особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Так, під час розгляду постанови не забезпечено право особи, висловлювати свої думки з приводу притягнення його до відповідальності, заявляти клопотання та надавати докази, чим  допущено порушення вимог ч. 1. ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. ст. 245, 276,280 КУпАП завданням  провадження  у справах  про  адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування  обставин кожної справи та  дотримання  процесуального порядку  розгляду справи.

Так, враховуючи вищевикладене, та з копій постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Представнику відповідача по справі надавалась можливість заперечувати, спростувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди.

Так, на ухвалу суду про залучення належного відповідача у справі, управлінням ДАІ ГУМВС України в Миколаївській області не було надано жодного іншого доказу (фото чи відеофіксації правопорушення, пояснення водія зустрічного транспортного засобу, пояснення свідків правопорушення), що свідчить про неповноту проведення з’ясування всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення інспектор ДАІ допустив неповноту і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно не дав їм належної оцінки, відсутні будь-які законні підстави для притягнення позивача до відповідальності передбаченої КУпАП, внаслідок чого інспектор передчасно зробив висновок про накладання на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Суд, враховуючи всі обставини по справі, пояснення позивача та представника відповідача, наявні в справі матеріали, вважає, що в діях позивача не мало місце порушення вимог  п. 16.6  ПДР.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України   відповідач не виконав зобов’язання  щодо доказування  правомірності  оскаржених дій по справі, не надав будь – яких  доказів в спростування  доводів позивача.

           Суд оцінюючи  доводи представника відповідача, викладених у запереченнях на позов, вважає  що  вони належним чином не спростовують доводи позивача щодо неправомірності дій інспектора ДАІ та відсутності доказів скоєння ним правопорушення (ст. 261 КУпАп).

Таким чином, суд вважає, що саме відповідач повинен був довести суду докази, якими підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму ВС № 14 від 24 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст  постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП.

У ній, зокрема,  потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить УДАІ ГУМВС України в Миколаївській області). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”. Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7 наказу МВС України від 27.03.2009 року № 111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України”  працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбаченим чинним законодавством.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.   

           Тобто позивач, як громадянин правової держави, та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та ін.).

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду (постанові) повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

Відповідно до п. 16.6  Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України  № 1306 від 10.10.2001 р., повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

           Окрім протоколу про адміністративне правопорушення  відповідач так і не надав суду  інших фактичних доказів  факту скоєння  позивачем проступку, за який передбачена адміністративна відповідальність.

            При складанні протоколу про адміністративне правопорушення   відповідач  не долучив  письмові пояснення  свідків правопорушення,   виходячи з тексту  копії протоколу  суд не вбачає  наявності  доказів того, що позивачу  були роз’яснені права  відповідно до статті  268 КУпАП, зокрема  право знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а при розгляді справи  користуватись  юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який  за законом  має право на надання правової  допомоги  чи за дорученням  юридичної особи.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі,  - закриттю.

  Керуючись ст.ст. 71, 159, 161, 162, 163, 171-2 КАС України, ст. 14-1, 251,268, 283, 284, 288, 289, 293 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Миколаївській області про скасування  постанови про адміністративне правопорушення, та закриття провадження у справі,  – задовольнити.

Скасувати постанову серії  ВЕ № 273899  від 29.04.2011 року, яка винесена інспектором взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Миколаївській області Попелеком Ю. М., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУ пАП.

В силу  положення ч. 2. ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду по справам з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень відносно притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним та оскарженню не підлягає.

Суддя   В. К. Барвенко