ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "12" лютого 2008 р.                                       м.Чернівці                            Справа № 2/239

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Чернівецький олійно-жировий комбінат”

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення                          № 000314232/0 від 15.11.2006р.

Головуючий суддя Скрипничук І.В.

при секретарі Добровольській А.Я.

Представники:

Від позивача –Толмач Г.Й. –представник за довіреністю № 268 від 16.08.2007р.

Від відповідача –Молованюк Л.В. –представник за довіреністю № 29292/10-015 від 19.12.2006р., Матвіїв О.С. –представник за довіреністю № 28992/10-015 від 15.12.2006р., Ткач Д.Б. –представник за довіреністю № 5139/10-013 від 16.03.2006р.

В засіданні приймав участь прокурор Філіпець В.П.

СУТЬ СПОРУ:          Відкрите акціонерне товариство “Чернівецький олійно-жировий комбінат” м.Чернівці звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання нечинним рішення та скасування податкового повідомлення-рішення за № 000314232 від 15.11.2006р. по нарахуванню податкового зобов’язання у сумі 7096,47грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку передбаченому ст. 9 цього Закону. Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165: “Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказана у п.2 даного порядку”. Пункт 2 зазначеного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. На час здійснення господарських операцій ПП “І-Тімад” було платником податку на додану вартість, що підтверджується довідками виданими ДПІ у м.Чернівці за № 24507/29-014 та № 24508/29-014 від 01.11.2006р. Видавши суб’єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво платника податку на додану вартість, держава тим самим взяла на себе повну відповідальність за факт надання підприємству статусу суб’єкта господарювання.

Отже, позивачем до податкового кредиту були включені суми на підставі  належних документів –податкових накладних виданих ПП “І-Тімад” та на підставі платіжних доручень, що підтверджують факт списання коштів з банківського рахунку платника податку (позивача) в оплату товарів поставлених ПП “І-Тімад”. Так, згідно п. 5.7.1 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначене означає, що позивач не порушував інтереси держави, оскільки законно на підставі вимог Закону включив до податкового кредиту суми, сплачені за товарно-матеріальні цінності. Крім того, частиною другою пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, в цьому випадку –всі суми, внесені до податкового кредиту підтверджені достовірними податковими накладними. Посилання податкового органу в акті на Постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від  06.12.2005р. по справі № 1-472 є неправомірним, оскільки даною Постановою не встановлений факт недійсності податкових накладних, отже можна зробити висновок, що ДПІ м.Чернівці самовільно на власний розсуд всупереч чинному законодавству зробила висновок, що податкові накладні зазначені в акті є недійсними. Законодавчі акти України не надають права визнавати ті чи інші документи недійсними та визначати умови, за якими документи вважаються недійсними. Закон України “Про податок на додану вартість” надає право податковому органу лише встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які з податкових накладних є недійсними. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи Державної податкової інспекції зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позиція позивача підтверджується листом Вищого арбітражного суду України “Про вирішення спорів Вищим арбітражним судом України” від 31.07.2000р. № 01-8/380, який є чинним.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на те, що відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці у кримінальній справі № 1-472 від 06.12.2005р. по обвинуваченню Соснової (Морсової) Олени Юріївни було встановлено, що протягом січня 2003 року –квітня 2005 року невстановлені особи укладали від імені ПП “І-Тімад” угоди щодо продажу та відпуску товарно-матеріальних цінностей з позивачем.

Порядком заповнення податкової накладної передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

Відсутність хоча б одного з реквізитів, передбачених Законом та Порядком позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої податкової накладної, оскільки вона не відповідає вимогам Закону. Крім того, ДПІ у м.Чернівці зазначає, що пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону.

Ухвалою господарського суду провадження у даній справі зупинено до вирішення справи № 9/279 за позовом прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Чернівці до приватного підприємства “І-Тімад” м.Чернівці та ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” про визнання угод щодо продажу та відпуску  товарно-матеріальних цінностей недійсними.

Ухвалою суду від 23.01.2008р. провадження у даній справі поновлено у зв’язку з вирішенням по суті справи № 9/279 де відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007р. визнано недійсними угоди, які укладені між ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” та приватним підприємством “І-Тімад” м.Чернівці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову немає з урахуванням справи № 9/279, у якій постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007р. визнано недійсними укладення угод невстановленими особами від імені ПП “І-Тімад” щодо продажу та відпуску товарно-матеріальних цінностей ВАТ “Чернівецький олійно-жировий комбінат” як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства. відповідачем доведено, що ПП “І-Тімад” було створено фіктивно з порушенням норм чинного законодавства, а відтак і юридично значимі дії даного підприємства носять фіктивний характер, та які були спрямовані на приховування податків.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включати до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таки робіт (послуг).

Організаційно-правова форма Приватного підприємства “І-Тімад”  використовувалась невстановленими слідством особами, спільно з Сочновою О.Ю. та Єлізаровою І.В. з метою конвертації одержаних безготівкових коштів та видачу податкових накладних.

Зазначені обставини підтверджуються Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06.12.2005р. у кримінальній справі № 1-472.

Відповідно до вказаної постанови закрито провадження по кримінальній справі по обвинуваченню Сочнової О.О. по амністії.

Отже, постанова з кримінальної справи набрала законної сили і є обов’язковою для господарського суду при вирішенні даного спору з питань, що мали місце вказані дії та ким вони вчинені.

Отже, податкові накладні, що видані незареєстрованою у податковому органі особою, не надають покупцеві права віднести відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Включенні до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов’язання платника податку.

У відповідності до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.71, 86, 159, 160, 162, 163, 167, 185, 186, п.6 Перехідних та прикінцевих положень КАС України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                І.В. Скрипничук