Справа № 22-2483/200бр. Категорія: 5
Головуючий у суді 1-ї інстанції - суддя Андрєєв В.М. Доповідач - суддя Яковлев Ю.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«07» вересня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Яковлева Ю.В.
суддів - Троїцької Л.Л., Гайворонського С.П. при секретарі - Нікітіні Д.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2006 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на боці позивачів ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління житлово-комунальним господарством та комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні комунальною кухнею 8,9 м , стягнення моральної шкоди, визнання розпоряджень УЖКГ частково недійсними, визнання угод дарування недійсними, поновлення позовного строку для заперечення право установчих документів відповідачів, зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомістю яка належить на правах приватної власності, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 жовтня 2004 року звернулись до суду 1-ї інстанції з вище вказаним позовом у якому просили визнати частково недійсними розпорядження УЖКГ НОМЕР_1 і видане на цій підставі свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4, а також угоду дарування від 28.12,2004 року, укладену між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 282/1000 частини квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 262/1000 частин (у тому числі жилу кімнату площею 20,2 кв. метрів у вищевказаній квартирі), визнати розпорядження УЖКГ НОМЕР_3 і видане на цій підставі свідоцтво на право власності НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8, а також визнати всі наступні угоди (у тому числі угоди дарування 124/1000 частини вказаної квартири між ОСОБА_9 і ОСОБА_7, нотаріально засвіченою 21.08.2000 року) частково недійсним. Визнати за ОСОБА_7 право власності на 160/1000 частин вказаної квартири (у тому числі й жилу кімнату площею 9 кв. метрів). Поновити їм строк позовної давності для оскарження правоустановчих документів відповідачів, забов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні загальною кухнею площею 8,9 кв. метрів, стягнути з відповідачів по 1000 гривень моральної шкоди з кожного, 100 гривень за надану юридичну допомогу і 17 гривень державного мита. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивували тим, що відповідачі приватизували свої житлові площі без їх угоди і угоди ОСОБА_3. Спільною кухнею площею 8,9 кв. метрів вказаної квартири раніше користувались всі мешканці вказаної комунальної квартири на протязі тривалого часу. Але на сьогоднішній час відповідачі забороняють їм користуватись цією кухнею, яка, на їх думку, належить всім мешканцям спірної квартири. Вказані дії відповідачів, які забороняють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користування спільною кухнею, наносять позивачам моральні страждання, бо порушено їх спокій протиправними діями відповідачів та вони не мають змоги готувати їжу для себе. Представник УЖКГ та КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради позов не визнала, пояснивши суду, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була здійснена у відповідності до діючого законодавства, окрім цього цей же представник вважає, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропустили строк позовної давнини для звернення з вказаним позовом до суду, адже їм було відомо про приватизацію сусідами комунального житла ще в 1995 році. Відповідачі позовних вимог позивачів не визнали, а у зустрічних позовах просили суд забов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні їх власністю (приміщенням кухні площею 8,9 кв. метрів у вказаній квартирі) шляхом звільнення вказаної кухні від майна позивачів і ОСОБА_3 та заборонити останнім користуватись кухнею. Також вони просили стягнути з позивачів і третьої особи по 1000 гривень з кожного моральної шкоди, кошти за юридичні послуги та державне мито.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 були задоволені частково. Суд забов'язав ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усунути перешкоди в володінні і користуванні 282/1000 частинами АДРЕСА_1, а саме кухнею цієї квартири площею 8,9 кв. метрів, шляхом звільнення приміщення від особистих речей і заборони їм користуватися цим приміщенням. В задоволенні іншої частини їх позовних вимог було відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1,ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять вищевказане судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На погляд колегії суддів, суд 1-ї інстанції розглянувши у судовому засіданні вищевказаний спір між сторонами, правильно відмовив позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні їх позову про усунення перешкод в користуванні комунальною кухнею, визнання розпоряджень УЖКГ частково недійсними, визнання угод дарування недійсними., у зв'язку з пропуском ними строку позовної давнини. Судом було встановлено, що приватизація 282/1000 та 124/1000 частин спірної квартири була проведена ОСОБА_4 16 березня 1995 року, а ОСОБА_9 серпня 1995 року відповідно. Позивачі звернулись зі своїм позовом до суду лише 22 жовтня 2004 року, але доказів поважності свого пропуску строку позовної давнини суду не надали.
Крім того, доводи ж позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу того, що їм стало відомо у листопаді 2002 року про приватизацію частин комунальної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спростовуються: листом ВАТ «Одесагаз» НОМЕР_5 та проектом з яких вбачається, що установка газових плит у спірній квартирі проводилась ще у 1972 році по проекту, виконаному інститутом «Укржилпроект». Згідно з проектом квартира 7 має 2 кухні. В одній кухні об'ємом 24 м3 встановлені 2 газові плити, у другій кухні об'ємом 21 м3 встановлена ще одна газова плита (а.с. 61-62); експлікацією до технічного паспорту, листом міського агентства з приватизації житла НОМЕР_6 та розрахунком часток у спірній квартирі з яких вбачається, що у спірній квартирі 282/1000 частин квартири та 124/1000 частин квартири приватизовані у 1995 році ОСОБА_4 та ОСОБА_8, а 594/1000 часин квартири, де проживає ОСОБА_3, з позивачками не приватизовані. ОСОБА_3 користується жилим приміщенням площею 48,2 кв. метрів, балконом - 0,9 кв. метрів та кухнею 5,7 кв. метрів. Кухнею площею 8,9 кв. метрів знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 38-40, 45-46, 59); листом від 20.11.2004 року за підписом ОСОБА_3 про відсутність претензій до своїх сусідів (а.с. 18).
Всі інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосуються сутності спору і тому не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції Вірним є посилання суду 1-ї інстанції на норми матеріального права. Також колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність відмови позовних вимог як позивачів так і відповідачів про відшкодування моральних збитків, оскільки такі вимога не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд 1-ї інстанції при розгляді справи порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає відхиленю. Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. І ст. 314, ст. 317 та ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на боці позивачів ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління житлово-комунальним господарством та комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні комунальною кухнею 8,9 м2, стягнення моральної шкоди, визнання розпоряджень УЖКГ частково недійсними, визнання угод дарування недійсними, поновлення позовного строку для заперечення право установчих документів відповідачів, зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомістю яка належить на правах приватної власності, стягнення моральної шкоди - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий: Судді: