СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
13 лютого 2008 року | Справа № 2-22/8077-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Голика В.С.,
Гонтаря В.І.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Зоткіна Олексія Олександровича, довіреність № 47/10/10-0 від 09.01.08, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим;
позивача: Козичевої Тетяни Юріївни, довіреність № 46/10/10-0 від 09.01.08, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим;
відповідача: не з'явився, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт";
відповідача: не з'явився, мале приватне підприємство "Сіуч";
3-ої особи: Ткаченка Олександра Олександровича, довіреність № 76/37/16247 від 05.02.08, Головне управління Служби Безпеки України в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.11.2007 у справі № 2-22/8077-2007А
за позовом Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)
до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)
малого приватного підприємства "Сіуч" (вул. Войкова, 44,Феодосія,98100)
3-тя особа: Головне управління Служби Безпеки України в Автономній Республіці Крим (бул. Франка, 13,Сімферополь,95000); (98300, м. Керч, вул. Леніна, 8)
про визнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2007 у справі № 2-22/8077-2007А позов задоволено.
Визнано недійсними контракти № 02К від 22.03.2004, № 01К від 02.03.2004, № 04/07-1 від 01.07.2004, укладені між ДП „Керченський морський торгівельний порт” та МПП „Сиуч”.
В основу постанови головним чином покладений висновок суду про те, що спірні правочини, які укладені між відповідачами, не були спрямовані на настання правових наслідків, а тому суд першої інстанції застосував норми статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою залишити позовну заяву без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд невірно тлумачив обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Так, відповідач не оскаржує встановлені судом обставини справи, проте вказує на існування факту кредитування з боку підрядника. Тобто, на думку відповідача, у нього створився обов’язок щодо оплати виконаних робіт. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що у сторін були не тільки наміри створити наслідки встановлені угодами, а і фактично виникли правовідносини і виконувались роботи, зазначені у договорах про наміри. Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" посилається на те, що суд необґрунтовано не приділив уваги договорам про наміри, укладені за формою, передбаченою для основного договору і містять усі істотні умови господарського договору.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Голика В.С.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались.
До початку судового засідання від Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника. Однак, будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання суду апеляційної інстанції не надав.
Мале приватне підприємство "Сіуч" про причини неявки суд не повідомило.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності відповідачив.
Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" та МПП „Сиуч” 02.03.2004 був укладений Контракт № 01К, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання по ремонту т/х „Порт Керч” згідно з ремонтною відомістю та результатів дефектації.
Відповідно до п.2.1. договору вартість робіт складала 244142,40 грн.
Тривалість ремонту була встановлена 7 діб з моменту письмового повідомлення (п. 3.1.). Датою закінчення робіт була визначена дата підпису сторонами „Акту виконаних робіт” (п. 3.2).
У п. 11.1. було зафіксовано те, що договір набирав силу з моменту його підписання сторонами.
Також, судом встановлено, що між Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" та МПП „Сиуч” 22.03.2004 був укладений Контракт № 02К, відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання по всім видам технічного обслуговування судів портового флоту Керченського морського торгівельного порту згідно з результатів дефектації та Контрактної відомості.
У п. 2.1. зазначеного договору було визначено, що загальна вартість робот по технічному обслуговуванню судів складала 305822,40 грн.
Тривалість обслуговування згідно з п. 3.1. договору була визначена сторонами згідно з „Контрактною відомістю” 14 діб з моменту підпису „Акту приймання судна у ремонт”.
Вказаний договір був укладений сторонами на термін до 31.12.2004 (п. 11.1).
Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" та МПП „Сиуч” 01.01.2004 уклали контракт № 04/07-1, предметом якого було прийняття останнім зобов'язань по ремонту несамохідного судна „В-9” відповідно до результатів дефектації та Ремонтної відомості.
Сторонами вартість робіт була узгоджена у сумі 322000,00 грн. ( п.2.1.). Тривалість робіт була визначена 15 днів з моменту письмового повідомлен ня (п. 3.1).
Зазначений контракт набирав сили з моменту підписання сторонами та діяв до моменту його розірвання сторонами (ст. 10).
Дані обставини справи підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
Апеляційна інстанція вважає необхідним у даному випадку звертання уваги на наступні норми чинного законодавства.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 234 Цивільного кодексу України передбачає, що фіктивна угода визнається судом недійсної. Вона є незначної, оскільки особи, що роблять неї, не мають і не бажають настання правових наслідків, що могли б виникнути внаслідок здійснення угоди такого типу.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, з матеріалів справи вбачається на явність наступних обставин справи.
Так, роботи по ремонту та технічному обслуговуванню суден були проведені МПП „Сиуч” у 2003 р. на т/х „Порт Керч”, „ЛК-111”, м/б „Бриз”, ПК-80 та ліхтерах згідно з ремонтними відомостями, що додавались до договорів про наміри, розрахунки за проведені роботи здійснювались у 2004 році і відображені у бухгалтерському та податковому обліку в 2004 році, вже після укладення контрактів № 01-К від 02.03.2004 та № 02-К від 22.03.2004. Крім того, вбачається, що роботи на т/х „Порт Керч” в квітні 2004 року та роботи з технічного обслуговування і ремонту суден в 2004 року на „ЛК-111”, „ПК-80”, м/б „Бриз”, ліхтерах не виконувались. Роботи з ремонту т/х „Порт Керч” виконувались з 29.06.2003 по 08.07.2003, на м/б „Бриз” - з 15.04.2003 по 12.06.2003, на ЛК „111” з 01.09.2003 по 23.09.2003, на „ПК-80” - з 19.05.2003 по 24.05.2003, на ліхтерах - з 05.03.2003 по 20.04.2003 та з 01.04.2004 по 27.04.2003 згідно з договорами про наміри.
Судова колегія вважає необхідним зазначити, що вищенаведені обставини підтверджують створення за спірними угодами обов’язку лише для однієї зі сторін –Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт", а саме оплатити вже виконані роботи. Таким чином, думка відповідача про те, що оскаржуємі договори створюють обов’язок для обох сторін є хибною.
Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У даному випадку, спірні договори не створюють будь-якого зобов’язання для підрядника у розумінні вищенаведеної статті, оскільки, фактично, таки роботи здійснювати не має необхідності. Тобто, такий правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків для малого приватного підприємства "Сіуч", що обумовлені договорами. Таким чином, договори, що оскаржуються податковим органом, підпадають під розуміння статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Більш того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" є юридичною особою з державною формою власності, тобто є державним унітарним підприємством в розумінні статті 73 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач є одночасно бюджетною установою.
Статтею 2 Бюджетного кодексу визначено, що бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.
Так, згідно з пунктом 3 статті 21 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.
Ці норми закону свідчать про те, що Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" не мало взагалі права укладати договори, що оскаржуються.
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що всі надані сторонами документи, які є у матеріалах справи, лише додатково у своєї сукупності вказують і підтверджуються висновок суду про недійсність правочинів.
При цьому, посилання відповідача на існування договорів про наміри не впливають на дійсність та легітимність договорів, які є предметом оскарження.
Обставини справи свідчать про те, що ремонтні роботи, яки були предметом контрактів № 02К від 22.03.2004, № 01К від 02.03.2004, № 04/07-1 від 01.07.2004, виконання яких підтверджується податковими накладними № 15 від 19.04.2004 на суму 305822,40 грн., в т.ч. ПДВ 50970,40 грн. і № 10 від 16.04.2004 на суму 244142,40 грн. , в т.ч. ПДВ 40690,40 грн., не виконувались у 2004 році.
З огляду на це, є повністю обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що під час укладення зазначених контрактів ні Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт", ні МПП „Сиуч” не мали наміру створити ті правові наслідки, які були визначені у цих правочинах під час їх укладення, а саме, провести ремонтні роботи та технічне обслуговування судів портового флоту Керченський морського торгівельного порту у 2004 році, тобто волевиявлення вказаних суб'єктів господарювання не відповідало їх дійсним намірам.
Дані обставини свідчать про те, що угоди, які укладені між ДП "Керченський морський торговельний порт" та МПП "Сіуч" є фіктивними, оскільки сторони ні яких дії по здійсненню фіктивної угоди ні зробили, а тому вони підлягають визнанню недійсними. Оскаржувані угоди є удаваним правочином, оскільки особи, які її здійснюють не бажають настання правових наслідків.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним відмітити факт надходження до Севастопольського апеляційного господарського суду листа „Коаліції Антикорупційних Організацій –Громадський суд України” від 01.02.2008 № 82341. В даному документі є клопотання зазначеної особи залучити її до участі у справі в якості третьої особи. Однак, обставини справи свідчать про те, що дана організація не є стороною у будь-якому спірному договорі, або організацією якої стосується предмет спору у даній справі. Так, цією особою взагалі не наведено обґрунтувань, які б вказували на можливість порушення її прав та інтересів при розгляді даної справи. А тому, суд відхиляє заявлене клопотання.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2007 у справі № 2-22/8077-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.С. Голик
В.І. Гонтар