У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
4 жовтня 2006 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
|
головуючого |
Сеніна Ю.Л., |
||
|
суддів: |
Левченка Є.Ф., |
Охрімчук Л.І., |
|
|
|
Лихути Л.М., |
Романюка Я.М., |
|
|
|
|
|
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв”язку України, Державного підприємства “Дельта-Лоцман”, третя особа - Міністр транспорту та зв”язку України про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за касаційною скаргою Міністерства транспорту та зв”язку України на рішення апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
в серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства транспорту та зв”язку України про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку, посилаючись на незаконність звільнення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 березня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Державного підприємства “Дельта-Лоцман” та стягнуто на його користь з відповідача 1 200 559 грн. 37 коп. втраченого заробітку за період з 7 липня 2005 року по 17 квітня 2006 року.
В касаційній скарзі Міністерство транспорту та зв”язку України просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.301 ЦПК України суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК України порядку.
Суд першої інстанції встановив, що звільнення позивача з роботи проведено з підстав, передбачених контрактом, та відмовив в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що судом не дано належної оцінки зібраним в справі доказам щодо невиконання позивачем умов контракту в частині неефективного використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, повного внесення платежів до бюджету та цільових фондів, а також не враховано попередньої роботи позивача, вказавши при цьому, що судом неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Однак, апеляційний суд не спростував встановленого судом першої інстанції факту наявності передбачених п.п. 26 в) та 26 н) укладеного з позивачем контракту підстав для його розірвання та на порушення ст. 214 ЦПК України не встановив протилежного, а грунтував свій висновок про необхідність поновлення позивача на роботі на припущенні, що якщо і були допущені позивачем порушення умов контракту, то незначні, не врахувавши до того ж, що звільнення проведено не в порядку застосування дисциплінарного стягнення, а на підставі п.8 ст.36 КЗпП України (з підстав, передбачених контрактом).
Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст.338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення та передачі справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв”язку України задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук