10 жовтня 2006 року                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного банку “Енергобанк” про зобов'язання звільнити з роботи за власним бажанням, визнання наказу недійсним, стягнення заборгованості по заробітній платі у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою акціонерного банку “Енергобанк” на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2004 року, додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до акціонерного банку “Енергобанк” про зобов'язання звільнити з роботи за власним бажанням, визнання наказу недійсним, стягнення заборгованості по заробітній платі у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні.

Зазначала, що з 1997 року по квітень 2003 року працювала в Миколаївській філії акціонерного банку “Енергбанк”, а з квітня 2003 року була переведена на посаду заступника голови правління акціонерного банку “Енергобанк”.

4 лютого 2004 року вона подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але вказану заяву було залишено без розгляду.

18 лютого 2004 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Посилаючись на те, що її було звільнено з роботи незаконно, просила зобов'язати відповідача звільнити її з роботи за власним бажанням на підставі             ст. 38 КЗпП України, визнати наказ недійсним, стягнути заборгованість по заробітній платі у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2004 року та додатковим рішенням цього ж суду від 9 квітня 2004 року, залишеними без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано наказ № НОМЕР_1  про звільнення її з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним, зобов'язано акціонерний банк “Енергобанк” звільнити її з роботи згідно поданої нею заяви від  4 лютого 2004 року на підставі ст. 38 КЗпП України та внести зміни до трудової книжки, стягнуто з акціонерного банку “Енергобанк” на користь держави 51 грн. держаного мита, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі акціонерний банк “Енергобанк” просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог          ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу акціонерного банку “Енергобанк” відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2004 року, додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.