ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/283

15.11.07

За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До                              Житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6»

Про                              стягнення 70524,51 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

від позивача                    Юраков Є.Ю. (за дов. № 156 від 28.09.2007)

від відповідача           Шода Л.П. (голова правління)

                              Інякіна І.В. (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»до житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6»про стягнення 70524,45 грн. за договором     № 6900/4-06 від 02.07.1999 на послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.1999 по 01.11.2006, а саме: 61790,97 грн. боргу та 8733,48 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги за вказаним вище договором.

Ухвалою суду від 20.04.2007 було порушено провадження у справі № 6/283.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 70524,51 грн. за період з червня 2002 року по листопад 2006 року (включно), а саме: 61791,02 грн. основного боргу та 8733,49 грн. інфляційних. Відповідно до наданого суду розрахунку борг утворився за надані послуги з гарячого та холодного водопостачання.

          Строк вирішення спору було продовжено за клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України.

          Відповідач у наданих суду письмових поясненнях проти позовних вимог заперечив повністю, зазначивши наступне. Зокрема, сторона заперечила проти того, що протягом спірного періоду було встановлено водолічильник, який знаходився у робочому стані. Також відповідач зазначив, що не є належними доказами подані позивачем наряди, які не підписані абонентом, а отже, не підтверджують виконання робіт та справність встановленого водоміра. У зв’язку з тим, що лічильник не працював, а новий було встановлено тільки 10.01.2007, оплата за воду мешканцям будинку нараховувалася за нормою споживання. Житлово-будівельним кооперативом «Квазар-6»надано суду контрозрахунок, відповідно до якого заборгованість за спірний період відсутня. Крім того, відповідач вказав на те, що надані сторонами дані щодо здійснених абонентом оплат за спірний період збігаються.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

          02.07.1999 між державним комунальним об’єднанням «Київводоконал»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та житлово-будівельним кооперативом «Квазар-6»(абонентом) було укладено договір № 6900/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунпослуг України № 65 від 01.07.1994.

          Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»№ 1680 від 28.08.2002, відповідачу надаються послуги з розрахунку 0,68 грн. (без ПДВ) за 1 куб. м. води, як споживачу І групи.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів (п. 3.6 Договору).

За твердженням позивача, ним було надано відповідачеві послуги з постачання питної води для потреб гарячого та холодного водопостачання у період з червня 2002 року по листопад 2006 року (включно), за які відповідач не розрахувався на суму 61791,02 грн.

Порядок визначення обсягів води (кількості води, що подається) передбачено п. 3.1 Договору, відповідно до якого кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Отже, належним та допустимим  доказом постачання води абоненту є маршрутні листи, у яких зафіксовано показники водолічильника.

У той же час, надані позивачем на вимогу суду маршрутні листи містять у графі «стан лічильника»позначки «2»та «3», які означають, відповідно «лічильник не працює»та «немає доступу до лічильника».

Факт знаходження лічильника в неробочому стані також підтверджується наданими суду актами позивача від 02.07.1999, 26.03.2003, 29.10.2004 та 09.11.2004 з доданою до них ідентичною схемою переобладнання, у яких зазначено, що з метою встановлення у відповідача водомірного вузла, необхідно переобладнати водомірну рамку (копії актів –у матеріалах справи).

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивачем не надано суду акти про виконання монтажних робіт та про опломбування приладу, які повинні бути складені у двох примірниках, підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Враховуючи викладене вище, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача щодо того, що водомір знаходився в неробочому стані.

Надані суду на підтвердження справної роботи водолічильника наряди про заміну останнього, які відповідачем не підписані, не є належним та допустимим доказом в розумінні норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3.2 Договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше двох місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше десяти днів. Такий порядок зберігається до установки нового лічильника та перерахунок за попередній час не здійснюється.

Оскільки позивачем не надано суду дані про останні два робочих місяця водолічильника, суд приймає за основу розрахунки вартості послуг з постачання холодної води та прийняття каналізаційних стоків виходячи з кількості мешканців у будинку житлово-будівельного кооперативу «Квазар-6», надані відповідачем (копія –у матеріалах справи).

Як було зазначено вище, предметом Договору є забезпечення абоненту постачання питної води та прийняти від нього каналізаційних стоків, а також оплата вартості вказаних послуг, у зв’язку з чим оплата послуг з постачання холодної води, що іде на підігрів, не є предметом регулювання Договору, а заборгованість за них –не є предметом дослідження у цій справі.

За даними відповідача заборгованість за надані послуги з холодного водопостачання та прийняття каналізаційних стоків за спірний період у нього відсутня. Судом враховано, що дані стосовно здійснених відповідачем за Договором оплат у сторін збігаються.

Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

 В И Р І Ш И В:

          

У позові відмовити повністю.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 21 лютого 2008 року