Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/4670/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Талько О.Б., Кочетова Л.Г.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши в судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області 11 грудня 2009 року
за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони радіоактивного забруднення і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст.ст. 37 і 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі –Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також доплати до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2009 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом 1 інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проживає у с. Хмелівка Олевського району Житомирської області і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області, Управлінні Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області як непрацюючий пенсіонер, має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 с. Хмелівка Олевського району Житомирської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалася позивачу передбачена ст.37 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме норми статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті грошової допомоги в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу грошової допомоги, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, і виплати, передбачені ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому виплачує Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області (а.с.2). Відтак позивачу в задоволенні позову до відповідача щодо неправомірності нарахування та виплати коштів передбачених ст.39 Закону слід відмовити за безпідставністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області 11 грудня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області в частині не нарахування допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.08.2008 року по 01.08.2009 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.08.2008 року по 01.08.2009 року року, з урахуванням виплачених коштів.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених ст.39 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відмовити за безпідставністю.
Розмір державного мита, стягнутого з Управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації зменшити до 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: