ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
05.08.2011Справа №5002-34/2888-2011
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"
(95053, АР Крим м Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5)
до відповідача Державного підприємства
"Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим"
(95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13)
про спонукання укласти договір
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю від 05.01.2011р. №04;
від позивача – ОСОБА_2 за довіреністю від 04.05.2011р. б/н
Суть спору: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить зобов’язати відповідача – Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" укласти з ним договір №535 від 06.0.2011р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію в редакції договору, який додано до позовної заяви.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що 06.05.2011р. направив відповідачу проект відповідного договору №535 від 06.05.2011р., який відповідачем підписано з протоколом розбіжностей. Однак, сам договір та протокол розбіжностей повернутий з порушенням встановленого строку. При цьому, позивач стверджує, що відповідно до Закону України "Про природні монополії" є природним монополістом, який надає послуги з водопостачання та водовідведення (а.с.3-4).
Відповідач у справі – ДП "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" письмового відзиву на позов суду не надав.
В судовому засіданні 26.07.2011р. оголошено перерву до 05.08.2011р.
У продовженому судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити; представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на те, що відповідний проект договору підписаний ним з протоколом розбіжностей і діє у редакції протоколу розбіжностей.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Листом від 06.05.2011р. позивач – КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до відповідача – ДП «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» з пропозицією укласти договір №535 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с.7).
До відповідного листа позивачем додано два проекти такого договору, підписані позивачем та скріплені його печаткою, що не заперечується відповідачем (а.с.9-14).
З повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого відповідачу, вбачається, що поштове відправлення, направлене йому позивачем, отримано відповідачем 23.05.2011р. Відповідний факт визнаний відповідачем під час розгляду спору у даній справі по суті та ним не оспорювався (а.с.8).
Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача укласти відповідний договір у редакції, запропонованій йому позивачем.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
Такою нормою визначено, що договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті; порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Так, порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання врегульований Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України).
В силу п.2.1 Правил визначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому, для позивача укладення такого договору на вимогу будь-якої особи є обов’язковим, зважаючи на те, що він є суб’єктом природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, що вбачається з положень ст.ст.1,5 Закону України «Про природні монополії».
Однак, за загальними правилами укладення договорів, визначених нормами ГК та ЦК України, укладення договору може бути запропоновано будь-якою стороною, тому направлення позивачем відповідачу пропозиції про укладення договору не є таким, що суперечить законодавству.
Так, в силу ч.2 ст. 181 ЦК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; при цьому, у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Згідно ч.3 такої норми, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Також, ч.4 цієї норми визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Під час вирішення спору у даній справі встановлено, що відповідач у строк, встановлений ч.3 ст.181 ГК України, підписаний договір не повернув та не надав відповідь на відповідну пропозицію про укладення договору, у т.ч. на інших умовах (шляхом застереження у договорі про підписання його з протоколом розбіжностей та направлення позивачу відповідного протоколу розбіжностей).
Отже, за загальними правилами, відсутність відповіді на пропозицію про укладення договору є підставою вважати такий договір неукладеним.
Однак, ч.8 ст.181 ГК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено судом, і на що звертав увагу позивач у письмовому поясненні, відповідач до закінчення двадцятиденного строку для відповіді на пропозицію, після її отримання здійснив дії, направлені на виконання умов договору, проект якого йому направлявся – оплатив послуги з водопостачання та водовідведення стоків, а саме 25.05.2011р. на підставі рахунку №535 від 25.05.2011р. оплатив 523,12грн., що підтверджується випискою з рахунку (а.с.34) та підписав акт виконаних робіт (а.с.32), що не оспорювалось представником відповідача.
Таким чином, відповідача можна вважати таким, що прийняв пропозицію позивача.
Поряд з цим, судом встановлено, що після вчинення дій, які свідчать про прийняття пропозиції та закінчення двадцятиденного строку для надання відповіді на пропозицію про укладення договору, відповідачем підписано направлений у письмовій формі договір з протоколом розбіжностей та направлено його відповідачу.
Однак, відповідь про прийняття пропозиції, яка одержана із запізненням (ч.2 ст.645 ЦК України), як і відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж запропоновано, умовах (ч.1 ст.646 ЦК України) вважається новою пропозицією.
Отже, фактично направлений протокол розбіжностей до договору є пропозицією відповідача про внесення змін до вже укладеного договору і має бути розглянутий позивачем у встановленому порядку. При цьому, наслідки не розгляду такої пропозиції для позивача як монополіста визначаються виходячи з загальних норм, які регулюють укладення договорів та внесення до нього змін.
Разом з тим, не зважаючи на викладені обставини, позов у даній справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Для застосування судового захисту за позовом необхідно встановити наявність двох обставин, а саме: чи належіть особі суб’єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист яких подано позов (чи є особа належним позивачем); чи є факт порушення відповідного права. Негативна відповідь на будь-яке з зазначених питань, є підставою для відмови у позові.
У даному випадку, відсутній факт порушення права, на захист якого поданий даний позов, оскільки встановлено, що відповідач прийняв пропозицію про укладення договору шляхом вчинення дій, які свідчать про її прийняття і це відбулось до звернення до суду з відповідним позовом (позовна заява здана відділенню зв’язку 07.07.2011р. /а.с.21/).
Отже, на момент звернення до суду право позивача порушено не було (тому відсутні підстави вважати, що спір вичерпано, отже, і не має підстав для припинення провадження на підставі п.11ч.1 ст.80 ГПК України), у зв’язку з чим позов є необгрунтовним і у його задоволенні слід відмовити.
Судові витрати по оплаті позову державним митом та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини позову; повний текст складено 08.08.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.