Апеляційний суд Житомирської області

Справа  № 22-а/0690/4675/11

Категорія 100

                                  ПОСТАНОВА

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                         Микитюк О.Ю.          

                                            суддів                        Товянської О.В.,                                                                                                                              Гансецької І.А.     

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про стягнення коштів

за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації на постанову Олевського районного суду від 08 грудня 2009 року,

                                                  в с т а н о в и л а :

18 листопада 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача недоплачені кошти за період з 01.04.2000 року по 01.07.2009 року, виплата яких передбачена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також кошти за період з 01.12.2008 року по 01.12.2009 року, передбачені ст.37 цього Закону. В обґрунтування позову зазначив, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримував в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.

Постановою Олевського районного суду від 08 грудня 2009 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто за період з 01.12.2008 року по 01.12.2009 року 2214грн.30 коп. допомоги за ст.37 Закону; стягнуто за період з 01.04.2000 року по 01.01.2006, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.07.2009 року доплату до заробітної плати за ст.39 Закону 22402грн. 80 коп. Крім того, з відповідача на користь держави стягнуто 278грн.43коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильський АЕС, проживає в м.Олевськ, до 06 липня 2009 року працював в ТОВ „Промбудспортіндустрія” м.Олевськ. Доплату за ст.37,39 Закону отримувала в  меншому розмірі, чим передбачено законом.

Частиною 1 с.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, зокрема у зоні посиленого радіологічного контролю – 30%. Частиною 1 ст.39 цього Закону передбачено, що громадянам, які працюють на радіоактивно забрудненій території проводиться доплата в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною 1,2 ст.99 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду – в річний строк. Позивач не просив поновити строк звернення до суду. Відповідач просив застосувати строк позовної давності (а.с.27,28). Норми КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції до 07.07.2010 року) пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову.

Постанова в частині стягнення з відповідача коштів, передбачених ст. 39 Закону за період до 18.11.2008 року, ухвалена із порушенням норм процесуального права, а тому її належить скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в позові в цій частині за пропуском строку звернення до суду.

Що стосується вимоги про стягнення коштів, передбаченихст.39 Закону за період з 18.11.2008 року по 01.07.2009 року та ст.37 Закону, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Разом з тим, стягнувши вказані кошти суд помилився у визначенні способу захисту порушеного права. Оскільки вказані грошові суми не були нараховані позивачу, а суд не наділений компетенцію виконувати функцію органу, який уповноважений нараховувати кошти, позов в цій частині слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати кошти та забезпечити їх виплату.

Отже, постанову належить частково скасувати і прийняти нову постанову.

                    Керуючись ст.ст. 195, 197-207, 212 КАС України, колегія суддів

постановила

          Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської  районної державної адміністрації задовольнити частково.

Скасувати постанову Олевського районного суду від 08 грудня 2009 року в частині задоволення позову і стягнення судового збору і ухвалити в цій частині нову постанову.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 кошти, передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.12.2008 року по 01.12.2009 року  та кошти, передбачені ст.39 цього Закону за період з 18.11.2008 року по 01.07.2009 року та забезпечити їх виплату.

Відмовити ОСОБА_1 в позові про стягнення коштів за період з 01.04.2000 року по17.11.2008 року та визнання неправомірними дій за ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за пропуском строку звернення до суду.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

          Головуюча:                  

          Судді: