АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1952/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10. 3.1 Гончарук І.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБабенка В.М.
суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 5 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
в с т а н о в и л а :
В квітні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" і згідно ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач вказував, що йому безпідставно у період за 2007-2008 роки не було виплачено вказану щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на суму 2574, 30 грн.
В зв’язку з зазначеними обставинами позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та зобов’язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2007-2008 р. р., поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 5 травня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо перерахування та сплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 01 квітня 2009 року, при цьому просив суд поновити його порушене право за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2009р.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р. ) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст. 6 Закону №2195-ІV в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. №107-VI про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 р. №2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 р.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
В той же час суд, поновлюючи позивачу строк на звернення з адміністративним позовом, неправильно застосував положення ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивача за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.
Позивач звернувся до суду з позовом 01 квітня 2009 р. і просив відновити його порушене право за 2007-2008 р. р., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 5 травня 2009 року змінити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 травня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :