СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
18 вересня 2006 року |
Справа № 20-1/022 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Горошко Н.П.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Гуріна Дмитра Анатолійовича, довіреність №б/н від 16.08.2006, приватного підприємства "Партинит";
відповідача: Сирського Сергія Валентиновича, довіреність №03-15/2188 від 25.07.2006, Севастопольської міської ради;
3-ої особи: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
3-ої особи: ОСОБА_2, довіреністьНОМЕР_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
3-ої особи: Барташа Андрія Валерійовича, довіреність №1850/24/2-06 від 03.07.2006, Севастопольської міської державної адміністрації;
3-ої особи: не з'явився, Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів;
прокурор: не з'явився, прокурор міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Партинит" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 19.06.2006 по справі № 20-1/022,
за позовом приватного підприємства "Партинит" (вул. Марінеска, 4б/31-32, місто Севастополь, 99006)
до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
3-ті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Севастопольська міська державна адміністрація (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011)
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011)
за участю прокурора міста Севастополя (вул.Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
про визнання недійсним рішення XVII сесії Севастопольської міської Ради від 14.12.2000 № 641 та зобов'язання надати земельну ділянку в оренду,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 19.06.2006 (суддя Алсуф'єв В.В.) у справі № 20-1/022 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що в ході розгляду адміністративної справи, судом було встановлено обставини, які свідчать про проведення конкурсу на право користування землею, відповідно до статті 8 Земельного кодексу України №561-XІІ від 18.12.1990. Матеріалами справи підтверджується факт участі в конкурсі приватного підприємства "Партинит", а також факт подачі заявки на участь в конкурсі приватного підприємця ОСОБА_1. Відповідно до рішень конкурсної комісії приватне підприємство "Партинит" було визнано переможцем та отримало право на оренду землі за адресою: АДРЕСА_2. Зазначені факти не було оскаржено Севастопольською міською радою та третіми особами.
Фактично судом встановлено, що конкурс на право оренди землі, який було проведено Севастопольською міською державною адміністрацією було проведено з дотриманням чинного законодавства, та що рішення XVІІ сесії Севастопольської міської ради НОМЕР_3 прийнято з порушенням законодавства, яке діяло в 2000 році, а саме статті 16 Закону України "Про оренду землі", та рішення є незаконним.
В мотивувальній частині постанови суду першої інстанції суд прийшов висновку, що приватне підприємство "Партинит" (позивач) пропустило строк позовної давності та, керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 року було здійснено заміну головуючого судді Лисенко В.А., у зв'язку з відпусткою, на суддю Видашенко Т.С., головуючим суддею у справі було призначено суддю Видашенко Т.С.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Заплави Л.М., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Котлярову О.Л.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну суддів Маслової З.Д., у зв'язку з відпусткою, та Котлярової О.Л., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддів Антонову І.В. та Горошко Н.П.
Представник 3-ої особи-Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів та прокурор в судове засідання не з'явились, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомили. Про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином-рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, приватне підприємство „Партинит" звернулось до суду з позовною заявою до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним рішення XVII сесії Севастопольської міської Ради НОМЕР_3 про надання земельної ділянки за АДРЕСА_2, - в оренду строком на 25 років для будівництва та обслуговування центру відпочинку і дозвілля фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та зобов'язання надати вказану земельну ділянку приватному підприємству "Партинит" в оренду на умовах та відповідно до результатів конкурсу, проведеного Севастопольською міською державною адміністрацією.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до регламенту Севастопольської міської державної адміністрації про порядок розгляду клопотань про надання земельних ділянок приватне підприємство "Партинит" рішенням конкурсної комісії на отримання права користування земельною ділянкою від 03.01.2001 визнано переможцем конкурсу на земельну ділянку за АДРЕСА_2, - але зазначеним вище рішенням відповідача ця земельна ділянка передана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, під час підготовки справи до судового розгляду заступник прокурора міста Севастополя повідомив про вступ в адміністративну справу в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України для представництва інтересів держави (лист від 20.04.2006 - т. 1 а. с. 26). Ухвалою від 20.04.2006 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 /т. 1 а. с. 74-75/.
Також, у ході розгляду адміністративної справи до участі до неї залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольську міську державну адміністрацію (ухвалою суду від 05.05.2006 - т.1 а. с. 105-108), Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (ухвалою суду від 24.05.2006 -т. 2 а. с. 7-10.
Вищевказаний судовий акт мотивовано тим, що отримавши позитивний висновок Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, у відсутність інших заявок на дану земельну ділянку, 06.10.2000 Севастопольська міська Рада XXIII скликання на XVI сесії прийняла рішення НОМЕР_4 "Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва скверу відпочинку з об'єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_2 приватному підприємцю ОСОБА_1" /т. 1 а. с. 26/.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з усними поясненнями представника позивача Новосада І.О. у 2000 році приватне підприємство „Партинит" звернулось до голови Севастопольської міської державної адміністрації з заявою про надання в оренду земельної ділянки за АДРЕСА_2 (між будинками 26 та 32). Докази цього звернення у позивача відсутні.
Отже, 19.09.2000 Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації повідомило позивача про те, що рішенням Президії Колегії питання про надання земельних ділянок по АДРЕСА_3 для будівництва торгово-побутових комплексів буде розглядатися на конкурсній основі (вих. НОМЕР_5) /т. 1 а. с. 15/.
Згідно з запрошенням НОМЕР_6 /т. 1 а. с. 14/ комісія з проведення конкурсів на отримання права користування землею запросила позивача як заявника взяти участь у конкурсі на земельну ділянку по АДРЕСА_2(між будинками 26-32), який призначений на 13.10.2000, але згідно з поясненнями представника позивача Новосада І.О. конкурс не відбувся з певних причин.
Крім того, позивач надав суду рішення комісії з проведення конкурсів на отримання права користування землею від 07.11.2000 /т. 1 а. с. 16/, яке зі слів представника позивача Новосада І.О. скасовано, а наступне засідання комісії призначено на 03.01.2001 (запрошення НОМЕР_7) /т. 2 а. с. 48/.
Відповідно до рішення комісії з проведення конкурсів на отримання права користування землею від 03.01.2001 /т.1 а. с. 9/ переможцем у конкурсі на земельну ділянку по АДРЕСА_2(між будинками 26-32) визнано позивача.
Згідно з письмовими поясненнями Севастопольської міської державної адміністрації за підписом керівника апарату Цокур І.Г. /т. 2 а. с. 64-65/ та Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів за підписом начальника управління Петренка М.В. /т. 2 а. с. 84-86/ оригінали документів, на які позивач посилається як на докази в обґрунтування позовних вимог та підтвердження своїх пояснень, у останніх відсутні. Таким чином, у суду відсутня можливість дослідити у судовому засіданні достовірні докази для встановлення факту проведення конкурсу на земельну ділянку по АДРЕСА_2(між будинками 26-32) комісією з проведення конкурсів на отримання права користування землею Севастопольської міської державної адміністрації та встановлення дійсних обставин проведення цього конкурсу.
Крім того, 18.01.2001 начальник відділу міських земель Севастопольського міського управління земельних ресурсів листом за вих.НОМЕР_8 повідомив позивача про прийняття Севастопольською міською Радою рішення НОМЕР_3 про надання земельної ділянки за АДРЕСА_2, - в оренду строком на 25 років для будівництва та обслуговування центра відпочинку і дозвілля фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представників, що позивач оспорює зазначене рішення тільки з підстави недотримання відповідачем конкурсних засад при наданні в оренду земельної ділянки, на яку він претендує.
Проте, виникло питання щодо визначення органу, повноважного на той час розглядати клопотання про надання земельних ділянок в межах міста Севастополя в оренду, та приймати рішення з цього приводу.
Згідно з частиною другою та третьою статті 5 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у комунальної власності, є орган місцевого самоврядування, тобто Севастопольська міська Рада; орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності - Севастопольська міська державна адміністрація. Але, у пункті 1 Розділу VIII „Прикінцеві положення" цього Закону зазначено, що частини друга та третя статті 5 Закону набирають чинності після розмежування відповідно до законів України земель комунальної і державної власності, до вирішення цього питання надання земельних ділянок в оренду здійснюється орендодавцями відповідно до Земельного кодексу України.
В статті 3 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990 встановлено, що землею розпоряджаються Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Як вбачається з пояснень представників Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів та наданих ними копій документів, повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок фізичним особам, а по юридичним особам тільки відносно вилучення та надання, на стадії розгляду проекту відведення, складеного з дозволу Севастопольської міської Ради народних депутатів, передані виконавчому комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів Рішенням III сесії XXII скликання Севастопольської міської Ради народних депутатів від 26.10.1994 №62, а також затверджено Тимчасове положення про порядок підготовки та проходження документів по вилученню та наданню земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям та іншим юридичним особам Севастопольською міською Радою народних депутатів /т. 2 а. с. 52-61/ (оригінали за їх відсутністю суду не надані).
Також, розділами ІІ-ІV вказаного Тимчасового положення визначено процедуру надання земельних ділянок, зокрема, у пункті 2.1 вказано, що заявник звертається до Севастопольської міської Ради народних депутатів з клопотанням до його голови з відповідними матеріалами обґрунтування.
А також, пунктом 1.8 Тимчасового положення встановлено, що надання земельних ділянок за результатами конкурсного або аукціонного відбору землекористувача здійснюється за окремим положенням, яке не надано суду за його відсутністю.
Крім того, представник Севастопольської міської державної адміністрації у письмових поясненнях /т.2 а. с. 50/ вказує на те, що Севастопольська міська державна адміністрація є правонаступником виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів відповідно до пункту 3 Указу Президента України „Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації" від 24.07.1995 №640/95. Проте, відповідно до пункту 7 Розділу XV „Перехідні положення" Конституції України, яка прийнята 28.06.1996 (Закон України №254/96-ВР), голови місцевих державних адміністрацій після набуття чинності цією Конституцією набувають статусу голів місцевих державних адміністрацій згідно зі статтею 118 цієї Конституції, а відповідно до пункту 8 цього Розділу Конституції України міські ради та голови цих рад після набуття чинності Конституцією України здійснюють визначенні нею повноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 року.
Також, представником Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів надана копія Регламенту роботи комісії з проведення конкурсів на отримання права користування землею, затвердженого головою Севастопольської міської державної адміністрації 14.12.1998 /т. 2 а. с. 41-43/ (оригінал за його відсутністю суду не наданий), але зі змісту цього Регламенту не вбачається за можливе визначити до земельних ділянок, якої форми власності, застосовується цей локальний нормативний акт.
Відповідно до правил Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 (пункт 1 частини першої статті 10) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтею 19 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990.
Згідно з статтею 19 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 особи, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідними клопотаннями до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця та
дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, після чого проект подається до місцевої Ради народних депутатів для його розгляду у місячний строк та прийняття рішення про надання земель.
Як встановлено судом першої інстанції, що в Севастопольську міську Раду з заявою про надання в оренду земельної ділянки за АДРЕСА_2 (між будинками 26 та 32), - зверталась лише фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (НОМЕР_9/т. 1 а. с. 33/). Останньою до заяви додані матеріали, передбачені статтею 19 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990, які були підставою для розгляду цієї заяви.
Крім того, відповідач повідомив Севастопольську міську державну адміністрацію про надходження та розгляд клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 НОМЕР_9, про що свідчить лист Севастопольської міської Ради від НОМЕР_10/т. 1 а. с. 30/ про запит інших заявок на зазначену земельну ділянку.
Таким чином, отримавши позитивний висновок Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, у відсутність інших заявок на дану земельну ділянку, 06.10.2000 Севастопольська міська Рада XXIII скликання на XVI сесії прийняла рішення НОМЕР_4 „Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва скверу відпочинку з об'єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_2 приватному підприємцю ОСОБА_1" /т. 1 а. с. 26/.
Отже, 29.11.2000 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала в Севастопольську міську Раду заяву про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_2 з наданням проекту відводу земельної ділянки, виконаного на підставі рішення НОМЕР_4 від 06.10.2000 /т. 1 а. с. 49/. Інших клопотань про надання цієї земельної ділянки в оренду від інших осіб в Севастопольську міську Раду також не надходило, тому підстав для проведення конкурсу Севастопольською міською Радою в порядку статті 8 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 не вбачається.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що позивачу стало відомо про рішення XVII сесії Севастопольської міської Ради НОМЕР_3 у січні 2001 року з отримання листа Севастопольського міського управління земельних ресурсів від 18.01.2001 за НОМЕР_8 /т. 1 а. с. 99/. До подання цього адміністративного позову (20.03.2006) позивач не звертався в органи державної влади за захистом свої прав, свобод та інтересів з причини „недовіри" попереднім скликанням Севастопольської міської Ради.
На час звернення позивача до суду введений в дію з 01.09.2005 Кодекс адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, але ним не визначені правила застосування позовної давності щодо правовідносин, що виникли до набрання цим Кодексом чинності.
Згідно з пунктом 6 Заключних і перехідних положень Цивільного кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003 правила цього Кодексу щодо позовної давності застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше (до 01.01.2004), не сплинув.
Отже, станом на час коли позивач дізнався про порушення своїх прав чи інтересів (січень 2001 року) до спірних правовідносин застосовувались правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, із змінами, внесеними до нього, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Отже, строк звернення позивача за захистом порушених прав чи інтересів до суду з позовною заявою сплив у січні місяці 2004 року, тому до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом України №435-ІУ від 16.01.2003.
Згідно з вимогами Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності також тривалістю три роки (стаття 257), тому слід вважати, що сплив позовної давності відбувся у січні 2004 року.
Оскільки позивач не заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, поважних причин пропущення строку не навів, а представник відповідача заявила клопотання про застосування строку звернення до адміністративного суду в порядку статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІУ від 06.07.2005, крім того, частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду міста Севастополя у справі №20-1/022 від 19.06.2006 року було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду міста Севастополя №20-1/022 від 19.06.2006 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Партинит" залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду міста Севастополя від 19.06.2006 у справі № 20-1/022 залишити без змін.
3.Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
4.Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
Н.П. Горошко