Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

2-1178/11

05.08.2011 р. 05 серпня 2011 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

          головуючого судді                                                            Малихіної В.В.,

          за участю секретаря                                                            Ромащенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості та пені по аліментам, зменшення розміру стягуваних аліментів,

в с т а н о в и в:

19 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що перебувала із відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 18 грудня 2004 році. Від шлюбу мають дитину, малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частки від усіх видів його доходу щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_2 постійно ухиляється від сплати аліментів, станом на 03 травня 2010 року його заборгованість складає 5138,31 грн. Стягнення аліментів здійснювалося Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. З 03 травня 2010 року виконавчий лист було передано для виконання Самарському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 квітня 2011 року складає 10890,68 грн.

За таких обставин, у зв’язку із ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання зобов’язання по сплаті аліментів, вважає за необхідне стягнути із нього пеню за прострочення сплати аліментів.

Так, згідно її розрахунків, пеня за несвоєчасну сплату аліментів за період з червня 2005 року по 31 травня 2010 року та з червня 2010 року по березень 2011 року складає 29159,32 грн

На підставі викладеного, просить суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 квітня 2011 року у розмірі 10890,68 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів станом на 30 квітня 2011 року у розмірі 29159,32 грн., а загалом –40050,00 грн. (а.с.а.с. 3-5).

23 червня 2011 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості та пені по аліментам, зміну розміру стягуваних аліментів.

Свої зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що із вимогами позивача по первинному позову не згодний в повному обсязі. Так, на час ухвалення постановлення рішення суду від 29 червня 2005 року, в нього інших дітей, крім сина ОСОБА_4 не було. В даний час він перебуває в шлюбі із ОСОБА_5, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вказує, що в 2007 році в березні місяці зазнав опіків, внаслідок чого був тимчасово непрацездатний і як наслідок, звільнений з роботи. В червні місяці 2010 року в нього була травмована нога і на три тижні він також втратив працездатність.

Також, 13 травня 2009 року в домоволодінні, де він мешкає, сталася пожежа і було частково зіпсовано майно.

Крім того, його батько, ОСОБА_8, страждає на онкологічну хворобу і систематично перебуває на лікуванні. В період з 30 вересня 2010 року по 05 листопада 2010 року ОСОБА_8 знаходився на лікуванні в клініці «Іновація», що розташована в Київській області, де його лікували. 26 листопада 2010 року його батькові були зроблена операція.

Оскільки пенсія його батьків не значна, то матеріальну допомогу на лікування надає виключно він.

За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2011 року він сплачує аліменти у розмірі 1/3 частини на утримання синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини.

У зв’язку з цим, вважає, що має бути звільнений від сплати заборгованості по аліментам та пені, а розмір стягуваних із нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 –зменшено.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд звільнити його від сплати  заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, зменшити розмір стягуваних із нього аліментів до 1/12 частини (а.с.а.с. 22-24).

06 липня 2011 року позивач по первинному позову ОСОБА_1 подала до суду заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_2

Свої заперечення ОСОБА_1 мотивувала тим, що жодних законних підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам відсутні. Приведені ним в зустрічній позовній заяві доводи є необґрунтованими та безпідставними, жодними доказами не підтверджені.

Батько відповідача, ОСОБА_8, має власний бізнес, матеріально забезпечений. Також, у відповідача є рідна сестра, яка також може надавати допомогу батькам, в разі виникнення такої необхідності.

В ті періоди, ОСОБА_2 перебував на лікарняному, він мав сплачувати аліменти із виплаченої йому допомоги по тимчасовій втраті працездатності.

На підставі викладеного, просить суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити (а.с.а.с. 49-50).

Позивач по первинному позову ОСОБА_1 та її представник, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтувавши їх тими же обставинами, що викладені у позовній заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, просили суд в його задоволенні відмовити.

В судових дебатах, представник ОСОБА_1 визнала, що в листопаді 2010 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 суму у розмірі 275,10 грн. і просила суд при ухваленні рішення виключити її, а позов задовольнити частково.

Відповідач по первинному позову, що є позивачем по зустрічному позову, ОСОБА_2, та його представник, в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечували в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Зустрічні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, обґрунтувавши з підстав, викладених у позовній заяві.

В судових дебатах, ОСОБА_2 не заперечував поступово повертати суму боргу за аліментами, однак заперечував проти стягнення із нього пені.

Представник третьої особи, державний виконавець Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в судовому засіданні пояснив, що в дійсності у ОСОБА_2 утворилася заборгованість по сплаті аліментів, на виклики до виконавчої служби він не з’являється. Вказував, що не заперечують проти будь-якого рішення суду.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, покази свідка, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 також слід задовольнити частково з наступних підстав, встановлених у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24 травня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 14 червня 2005 року (а.с. 8).

Батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 06 квітня 2001 року (а.с. 9).

За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2005 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 було стягнуто аліменти у розмірі ј частки від усіх його видів заробітку. Стягнення аліментів здійснено з 23 червня 2005 року і до повнолітня ОСОБА_3 (а.с. 25).

За розрахунками Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01 квітня 2011 року складає 10890,68 грн. Зокрема, до травня 2010 року у ОСОБА_2 утворився борг по сплаті аліментів у розмірі 5633,73 грн. За період з червня 2010 року по грудень 2010 року ОСОБА_2 щомісячно нараховувалося до сплати 548,50 грн., з яких в червні 2010 року ним було сплачено всього 275,10 грн. З січня 2010 року по березень 2010 року ОСОБА_2 нараховувалося до сплати аліментів у розмірі 564,15 грн. (а.с.а.с. 6, 7).

В листопаді 2010 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 аліменти у розмірі 275,10 грн., що підтверджено квитанцією про внесення коштів на рахунок та власне не заперечувалося самою ОСОБА_1 та її представником (а.с. 34).

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, його батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3від 06 грудня 2005 року (а.с. 36).

ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 06 липня 2010 року (а.с. 35).

В період з 16 березня 2007 року по 02 квітня 2007 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні з опіком правою кінцівки (а.с. 29).

29 травня 2010 року ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою з приводу рубленої рани лобної області зліва (а.с. 30).

За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2011 року, із ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_5 на утримання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу, а також на утримання самої ОСОБА_5 та на її користь аліменти у розмірі 1/6 частини до досягнення трирічного віку ОСОБА_7 (а.с. 26).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що після розлучення із ОСОБА_1 її син, ОСОБА_2, став проживати із іншою жінкою, з якою створив сім’ю. В дійсності, її син ОСОБА_2 не надавав ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання онука, однак дану допомогу надавали вона та її чоловік: купляла дитині шкільні приладдя до 01 вересня кожного року, возили її на море, давали ОСОБА_1 грошові кошти. Особисто вона перебуває із ОСОБА_1 в добрих стосунках, бере на вихідні онука до себе. Її син працював неофіційно, де, коли і як їй не відомо, оскільки він є дорослим і має самостійно вирішувати свої проблеми. Жодної допомоги їй та її чоловіку ОСОБА_2 не надавав.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засідання фактичними обставинами справи, нормами матеріального та процесуального права, суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 194 СК України, аліменти  можуть  бути  стягнуті  за  виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.  Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном,  вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються  і  до  стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.

В судовому засіданні було встановлено, що в дійсності станом на 01 квітня 2011 року у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_1 утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 10615,68 грн. (з урахуванням сплаченої ОСОБА_2 суми у розмірі 275,10 грн. в листопаді 2010 року).

Розрахунок заборгованості по аліментам проводився виходячи із середньої заробітної плати в м. Дніпропетровську, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

У зв’язку з такими обставинами, суд доходить висновку про те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла саме з вини відповідача і позовні вимоги в частині стягнення з нього суми заборгованості по аліментам є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що він не мав змоги сплачувати аліменти, оскільки був не працевлаштований, перебував на лікуванні та надавав матеріальну допомогу для лікування свого батька.

Обов’язок ОСОБА_2 утримувати свого малолітнього сина визначений ст. 180 СК України, яка має імперативний характер. Аліменти були присуджені за рішення суду у розмірі ј частки, про наявність даного рішення ОСОБА_2 було відомо. Його твердження про те, що він був не працевлаштований і довгий час не міг знайти роботи є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 сам пояснив про те, що на обліку в центрі зайнятості населення не перебував, підтвердження того, що він якимось чином намагався працевлаштуватися до суду не надав.

Також, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2 про його тимчасову втрату працездатності, оскільки останній мав отримувати відповідну допомогу, однак таку допомогу не отримував, через те, що був не працевлаштований. На лікарняному знаходився в короткі проміжки часу.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він надавав матеріальну допомогу на лікування батька, були спростовані в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11, яка є його матір’ю. Крім того, в підтвердження даної обставини, жодних належних доказів, у відповідності до ч. 2 ст. 59, ч. 2 ст. 60 ЦПК України, ОСОБА_2 не надав.

За змістом ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

За таких обставин, підстав для зменшення розміру пені за несвоєчасну сплату заборгованості по аліментам суд не вбачає, оскільки відсутні на те підстави.

Так, вираховуючи суму пені, суд користується формулою, відповідно до якої, сума простроченої заборгованості, розділена на сто відсотків, має бути помножена на кількість днів прострочення виконання зобов’язання.

За період з червня 2005 року по 31 травня 2010 року заборгованість ОСОБА_2 складає 5663,73 грн., кількість днів прострочення становить 362 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (5633,73 грн. : 100) Ч 362 = 20391,46 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за червень 2010 року складає 273,50 грн., кількість днів прострочення становить 304 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (273,50 грн. : 100) Ч 304 = 829,92 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за липень 2010 року складає 548,50 грн., кількість днів прострочення становить 273 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (548,50 грн. : 100) Ч 273 = 1498,77 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за серпень 2010 року складає 548,50 грн., кількість днів прострочення становить 242 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (548,50 грн. : 100) Ч 242 = 1328,58 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за вересень 2010 року складає 548,50 грн., кількість днів прострочення становить 212 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (548,50 грн. : 100) Ч 212 = 1163,88 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за жовтень 2010 року складає 548,50 грн., кількість днів прострочення становить 181 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (548,50 грн. : 100) Ч 181 = 993,69 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за листопад 2010 року складає 273,40 грн., кількість днів прострочення становить 151 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (273,40 грн. : 100) Ч 151 = 412,23 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за грудень 2010 року складає 548,50 грн., кількість днів прострочення становить 120 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (548,50 грн. : 100) Ч 120 = 658,80 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за січень 2011 року складає 564,15 грн., кількість днів прострочення становить 89 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (564,15 грн. : 100) Ч 89 = 501,96 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за лютий 2011 року складає 564,15 грн., кількість днів прострочення становить 61 день, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (564,15 грн. : 100) Ч 61 = 344,07 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 за березень 2011 року складає 564,15 грн., кількість днів прострочення становить 30 днів, пеня за несвоєчасну сплату аліментів складає: (564,15 грн. : 100) Ч 30 = 169,20 грн.

У зв’язку з такими обставинами, суд приходить до висновку про необхідність стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 10615,58 грн., пеню за виниклу заборгованість за період з червня 2005 року по 31 травня 2010 року у розмірі 20391,46 грн.. та пеню за виниклу заборгованість, що утворилась з червня 2010 року по березень 2011 року у розмірі 7901,10 грн., а всього суму у розмірі 38908,14 грн.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд виходить із наступного.

В силу ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України - способи виконання батьками обов'язку утримування дітей визначаються за домовленістю ними, а в разі відсутності такої домовленості кошти (аліменти) на утримання дітей стягуються за рішенням суду, вони присуджуються у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі.  

Згідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Положеннями ст. 192 СК України врегульовано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

В судовому засіданні було встановлено, що аліменти із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 у розмірі ј частки з усіх його видів доходу було стягнуто за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2005 року.

В цей проміжок часу, у ОСОБА_2 народилося ще двоє синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суд вважає, що сам по собі факт народження дітей, свідчить про зміну матеріального становища ОСОБА_2, зумовлює несення додаткових витрат на їх утримання.

Крім того, відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2011 року, із ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_5 на утримання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходу. Тобто на утримання кожного із синів було стягнуто 1/6 частину.

Оскільки, нерівність стягуваних із позивача часток аліментів на утримання дітей, може поставити їх в нерівне становище, що суперечить ст. 52 Конституції України та ч. 2 ст. 183 СК України, суд приходить висновку зменшити стягнення аліментів із позивача на утримання сина ОСОБА_3 до 1/6 частки.

В іншій частині позову ОСОБА_2 слід відмовити у зв’язку із вище приведеними висновками суду про необґрунтованістю та безпідставністю його вимог про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам та пені за їх несвоєчасну сплату.

На підставі викладеного і керуючись ст. 52 Конституцією України, ст.ст. 180-183, 192, 194-197 СК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-61, 88, 123, 130, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів –задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів, що виникла станом на 31 березня 2011 року у розмірі 10615 грн. 58 коп. та пеню за виниклу заборгованість по сплаті аліментів за період з червня 2005 року по 31 травня 2010 року у розмірі 20391 грн. 46 коп., а також пеню за виниклу заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 7901 грн. 10 коп., що утворилась за період з червня 2010 року по березень 2011 року, а всього –38908 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот вісім ) грн. 14 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості та пені по аліментам, зменшення розміру стягуваних аліментів -  задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, визначити та стягувати із ОСОБА_2 аліменти у розміри 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення аліментів, з урахуванням зміненого розміру, здійснювати з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 389,08 грн. та на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                        В.В. Малихіна