04.08.2011

Справа № 1-327/11                               ВИРОК

    Іменем України

4 серпня 2011 року.                                                             м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді                               Задорожного М.І.

при секретарях:                               Полях О.О., Майстренко І.О.

за участю:

прокурора                                         Рабцун М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, гр. України, українця, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_2, фактично мешкає: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 27.02.2001р. Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140 КК України (у редакції 1960 р.) до З років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та сплатою штрафу в розмірі 1000 грн., судимість погашена в порядку ст. 89 КК України;

- 27.02.2004 р. Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

- 13.12.2004р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК Україна до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 24.11.2006 р. Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до 1 року, 2 місяців, 5 днів позбавлення волі,

у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2010 року близько 14 години 00 хв. ОСОБА_1 зайшов у приміщення кафе «У Сергія», розташоване по пр. Перемоги, 64 у м. Харкові, де побачив раніше йому малознайому ОСОБА_2, після чого в нього виник намір, спрямований на вимагання майна останньої.

Реалізуючи свій злочинний намір і діючи з корисливих спонукань ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 і, загрожуючи розголошенням відомостей, які потерпіла бажала зберегти в таємниці, зажадав передати йому золоту обручку. ОСОБА_2, сприймаючи погрозу дійсно й реально, передала ОСОБА_1 належну їй обручку зі сплаву золота 585 проби, вагою 1,17гр., вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 113 від 14.05.2010 року- 160 грн. 19 коп.

Вчинивши зазначений злочин ОСОБА_1 з місця його здійснення зник, звернувши викрадене майно у свою користь і розпорядившись ним на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_1, 25.04.2010 року близько 21 години 30 хв. перебував у дворі будинку АДРЕСА_3 в м. Харкові, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка розмовляла по мобільному телефону S 300»і вирішив зробити на неї напад з метою заволодіння даним телефоном.

Реалізуючи свій злочинний намір і діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_1, підійшов до ОСОБА_3, і двома руками із силою стис їй горло, тобто життєво важливий орган, тим самим застосувавши насильство, у результаті якого придушив волю до опору ОСОБА_3, тому що дії останнього вона сприйняла як реальну погрозу, небезпечну для її життя й здоров'я й заволодів належним їй мобільним телефоном S 300», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 113 від 14.05.2010 року - 75 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 113 від 14.05.2010 року - 20 грн., грошима на рахунку в сумі 50 грн.

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном з місця здійснення злочину зник, розпорядившись викраденим за своїм розсудом, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 145 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4, в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 1 ст. 189 КК України визнав частково й пояснив, що на початку лютого 2010 року вдень він перебував на території Олексіївського ринку в м. Харкові, де зустрів свого знайомого на ім'я ОСОБА_11. ОСОБА_11 був разом з дівчиною по імені ОСОБА_2, яка як йому відомо в той час мала особисті стосунки з його знайомим ОСОБА_5. Через кілька днів, точної дати він не пам'ятає, вранці він зайшов додому до ОСОБА_11 й зустрів там ОСОБА_2. Зі слів ОСОБА_11 йому стало відомо, що ОСОБА_2 в того ночувала, і що вони підтримують близькі інтимні відносини.

21.02.2010 року близько 14 години 00 хв. він зайшов у кафе «У Сергія», розташоване по пр. Перемоги в м. Харкові. У кафе, за одним зі столиків він побачив ОСОБА_2, до якої він підсів за столик і сказав, що йому потрібні гроші. Крім того він сказав їй, щоб вона дала йому свою золоту обручку, яку він закладе в ломбарді, і віддасть їй через два тижні, і що якщо вона йому не дасть свою обручку, то він розповість її хлопцеві ОСОБА_5, що вона ночувала в ОСОБА_11 й підтримувала з тим інтимні відносини. ОСОБА_2 зняла зі свого пальця золоту обручку, вагою близько 1,5 грама із трьома дрібними прозорими каменями, віддала йому та запитала чи точно він віддасть їй обручку, на що він відповів, що віддасть через два тижні. Відразу ж після цього він пішов з кафе у ломбард, розташований по пр. Л. Свободи в м. Харкові, біля магазина «Велика кишеня»і на свій паспорт заклав дану обручку за 172 грн. 19 коп. Обручку він заклав на сім днів, але потім не викупив, тому що втратив квитанцію. Гроші отримані за обручку він витратив на власні потреби.

Через якийсь час він випадково зустрів ОСОБА_2 в кафе «У Сергія», і ОСОБА_2 запитала, коли він віддасть їй обручку, на що він відповів, що обов'язково віддасть, але пізніше, тому що в даний: момент у нього немає грошей.

Наприкінці березня 2010 року він знову випадково зустрів ОСОБА_2 в магазині «Топольок», розташованому по пр. Л. Свободи в м. Харкові, де вона працювала касиром. ОСОБА_2 знову запитала в нього, коли він поверне їй обручку або гроші за обручку, на що він відповів, що поверне їй гроші 12.04.2010 року. 12.04.2010 року він хотів повернути їй гроші, але в магазині «Топольок»ОСОБА_2 не було.

Після цього він ОСОБА_2 більше не бачив і повернути їй гроші не міг. 4 травня 2010 року він зустрів ОСОБА_2 в кафе розташованому в районі Олексііївського ринку м. Харкова, і вона запитала, коли він поверне їй обручку або гроші за неї, він запропонував віддати гроші через півгодини, але гроші він не віддав, тому що в цей день був затриманий працівниками міліції в приміщенні вищевказаного кафе.

Крім того 25.04.2010р. увечері близько 21 години 00 хв. він йшов уздовж будинку АДРЕСА_3 в м. Харкові. Біля арки вищевказаного будинку він побачив дівчину, що розмовляла по мобільному телефоні. Він вирішив відняти в неї телефон, для того, що б продати, тому що в нього не було грошей. Із цією метою він підійшов до дівчини, що лівою рукою тримала телефон біля вуха, і лівою рукою вихопив у неї з руки телефон, при цьому він сказав їй, що йому треба подзвонити. Потім він, тримаючи в руці телефон, побіг убік зупинки «Сонячна», розташованої по пр. Перемоги в м. Харкові. Дівчина йому нічого не говорила, і в слід не кричала. Добіг до супермаркету «Велика Кишеня», де дістав з телефону сім-карту, яку викинув, а телефон «Самсунг»срібного кольору поклав у кишеню своїх штанів, а потім в подальшому він продав телефон двом незнайомим йому хлопцям за 70 грн. Гроші він витратив на власні потреби.

Суд зазначає, що такі ж показання ОСОБА_1 давав і під час досудового слідства

а.с. 74-75,110-111,150-152

Крім часткового визнання своєї провини підсудним ОСОБА_1 його винність в пред’явленому обвинувачені повністю підтверджується наступними зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка показала, що 25.04.2010 року близько 21 години 20 хв. вона вийшла зі свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з метою прогулятися. Вона вийшла зі свого під'їзду № 3 і пішла убік школи № 149, при цьому вона розмовляла по своєму мобільному телефоні «Самсунг S 300»зі своїм хлопцем ОСОБА_6 Коли вона підходила до арки будинку АДРЕСА_3 в м. Харкові в неї зірвалася розмова, і вона подивилася на телефон, на екрані була 21 година 30 хв. Після чого вона повторно набрала номер телефону свого хлопця й продовжила з ним розмовляти, при цьому вона стояла прямо під включеним ліхтарем. Під час розмови вона дивилася по сторонах, тому що час був пізній. Вона подивилася ліворуч і на відстані біля півтора метрів від себе побачила раніше їй незнайомого хлопця, який підійшов до неї і схопив її двома руками за шию, при цьому лівою рукою він обхопив її шию із правої сторони, великим пальцем руки він надавав їй під кадик, а правою рукою він обхопив її шию з лівої сторони, великим пальцем руки він надавив їй на кадик. При цьому він сильно здавив їй шию. Вона спробувала крикнути, але через те, що він здавив їй шию, не змогла. Тоді вона правою рукою спробувала його відіпхнути, а в лівій руці в неї був мобільний телефон, який вона продовжувала тримати біля лівого вуха. Після цього він ще сильніше здавив їй горло й став трясти, говорячи при цьому їй «не рипайся». Він забрав праву руку від її горла, лівою рукою продовжуючи стискати горло, потім правою рукою став забирати в неї телефон. Вона тримала телефон дуже сильно, тому що дуже злякалася й не розуміла, що їй робити. Хлопець сказав їй «відпусти», вона розтиснула пальці й він забрал її телефон, відпустивши при цьому її горло. Після чого хлопець, тримаючи її телефон у правій руці, пішов убік зупинки «Сонячна», розташованої по пр. Перемоги в м. Харкові, а вона побігла додому.

Вдома вона розповіла матері про те, що відбулося. На шиї в неї залишилися червоні плями. У міліцію вона звернулася із заявою по даному факту 5.05.2010 року, тому що спочатку погано себе почувала, а потім були свята й батьки забрали її на дачу. Мобільний телефон «Самсунг S300»срібного кольору, «черепашка», IMEI НОМЕР_1 вона купувала в магазині 28.10.2004 року за 1357 грн. У телефоні стояла картка «Лайф», стартовий пакет вона купувала влітку 2008 року за 25 грн., на рахунку було 50 грн., але тому що мама відразу наступного дня заблокувала номер телефону, гроші на рахунку витрачені не були, а номер телефону вони відновили, таким образом їй заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 1357 грн. Вона дуже сильно злякалася за своє життя, воно думала, що він може неї задушити, тому що їй було дуже боляче, важко дихати, коли вона хотіла крикнути, то не змогла. На шиї в неї залишилися після цього червоні сліди, і кілька днів боліла шия й вона хрипнуло говорила, але тому що зовні ушкоджень не було видно, тому за медичною допомогою вона не зверталася.

а.с. 33-34

Показаннями свідка ОСОБА_6, який показав, що 25.04.2010 року близько 21 години 30 хв. йому на мобільний телефон зі свого мобільного телефону подзвонила ОСОБА_3, з якої вони стали розмовляти. Через кілька хвилин він почув, що ОСОБА_3 закричала, після чого розмовляти з ним вона припинила, у трубці були чутні якісь шерехи, після чого зв'язок перервався. Він став передзвонювати на її номер, але трубку ніхто не брав. Через 10 хвилин абонент став недоступний. Близько 22 година. 00 хв. йому на мобільний телефон із іншого телефону подзвонила ОСОБА_3 та пояснила, що близько 21 години 30 хв., біля арки будинку АДРЕСА_3 в м. Харкові на неї напав незнайомий їй чоловік, що став її душити з метою забрати в неї мобільний телефон «Самсунг S 300»срібного кольору, «черепашка», по якому вона в той момент розмовляла з ним. Вона сильно злякалася, не могла кричати й пручатися й той чоловік забрав у неї мобільний телефон, після чого втік. Він приїхав до неї наступного дня й на її шиї побачив почервоніння, як пояснила йому ОСОБА_3, почервоніння з'явилися у зв'язку з тим, що чоловік, що забрав її телефон душив її руками. Крім того вона скаржилася, що в неї болить горло і їй важко розмовляти.

а.с. 88-89

Показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які показала, що 25.04.2010 року близько 21 години 20 хв. їх дочка ОСОБА_3 вийшла на вулицю прогулятися. Із собою в неї був мобільний телефон «Самсунг S 300»срібного кольору, «черепашка», IMEI НОМЕР_1, вартістю 1357 грн. Близько 21 години 40 хв. вона повернулася додому в стані стресу, не могла говорити, вся тремтіла, на шиї в ОСОБА_3 були великі червоні плями. Вони запитали що трапилося, на що ОСОБА_3 якийсь час нічого виразно пояснити не могла. Через якийсь час дочка пояснила, що на вулиці, близько 21 години 30 хв., біля арки будинку АДРЕСА_3 в м. Харкові на неї напав незнайомий чоловік, який став її душити з метою забрати мобільний телефон, по якому та в той момент розмовляла. ОСОБА_3 сильно злякалася, не могла кричати й пручатися й той чоловік забрав у неї мобільний телефон, після чого втік. Вони були дуже стурбовані станом дочки, дали їй заспокійливе і уклали спати. Після цього ще кілька днів ОСОБА_3 скаржилася, що болить горло й їй важко розмовляти. Потім, щоб дочка заспокоїлася й отямилася , вони виїхали на дачу, а коли повернулися, то звернулися по даному факту із заявою в органи міліції.

а.с. 80-81, 82-83

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка показала, що в лютому 2009 року вона познайомилася із ОСОБА_1, з яким стала підтримувати близькі відносини. 25.04.2010 року вони з ОСОБА_1 посварилися на ґрунті того, що вона просила його знайти роботу, тому що він ніде не працював. Увечері, точного часу вона не пам'ятає, ОСОБА_1 пішов з будинку. Через якийсь час він повернувся, вона в цей момент уже спала з дітьми, розбудив її й дав їй мобільний телефон «Самсунг», срібного кольору, «черепашка», при цьому він пояснив, що даний телефон він знайшов. Де він знайшов телефон і при яких обставинах ОСОБА_1 не уточнював. Наступного дня ОСОБА_1 виїхав провідати родичів. Повернувся через кілька днів. В цей час телефон був у неї й вона ним користувалася. 2.05.2010р. вони з ОСОБА_1 пішли прогулятися, зайшли в більярдну, розташовану на зупинці «Молодіжна», піднялися на другий поверх де вирішили продати вищевказаний телефон, після чого продали його незнайомим їм хлопцям за 70 грн. Гроші вони витратили на власні потреби. Про те, що ОСОБА_1 цей телефон забрав, і вчинив злочин він їй не сказав.

а.с. 84-85

Очною ставкою, проведеної між потерпілої ОСОБА_3 і обвинувачуваним ОСОБА_1, у ході якої останній частково підтвердив показання потерпілої, котра наполягала на своїх раніше даних показаннях.

а.с. 62-64

Фактом виїмки 05.05.2010 року в ОСОБА_3 гарантійного талона на мобільний телефон S 300», товарного чека на покупку зазначеного мобільного телефону.

а.с. 39

Копіями гарантійного талона на мобільний телефон S 300»та товарного чека на його покупку, які визнані та долучені до матеріалів кримінальної справи як речові докази.

а.с. 40-42

Фактом упізнання потерпілою ОСОБА_3 серед представлених осіб для впізнання - гр. ОСОБА_1, як чоловіка, який 25.04.2010 року заволодів її мобільним телефоном.

а.с. 61

Висновком товарознавчої експертизи № 113 від 14.05.2010 року, згідно якого вартість викраденого майна ОСОБА_3 становить 95,00 грн.

а.с. 125

По епізоду вимагання в ОСОБА_2

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка показала, що в середині лютого 2010 року близько 14 години 00 хв. вона перебувала в приміщенні кафе «У Сергія», розташованому за адресою: м. Харків пр. Перемоги, біля кола тролейбуса. У цей час до неї підійшов ОСОБА_1 Він знайомий її друга ОСОБА_11. ОСОБА_1 підсів до неї за столик і став говорити про те, що він знає її хлопця ОСОБА_5, і знає про те, що в них з ним серйозні відносини, і якщо вона не дасть йому свою золоту обручку, то він розповість ОСОБА_5, що бачив її будинку в ОСОБА_11. Оскільки вона дійсно ночувала в ОСОБА_11 будинку, вона не хотіла, щоб ОСОБА_5 про це знав. Вона стала запитувати в ОСОБА_1, навіщо йому її обручка й що він збирається з нею робити, на що ОСОБА_1 відповів, що в нього зараз немає грошей, які йому терміново потрібні, і що він здасть його в ломбард, а через кілька днів у нього з'являться гроші й він його викупить, після чого обов'язково віддасть їй. Вона погодилася й зняла із середнього пальця лівої руки свою золоту обручку, яку віддала ОСОБА_1. При цьому в неї було ще три золоті кільця. Обручку, що вона віддала ОСОБА_1, їй подарував на день народження батько в 2008 році, наскільки їй відомо батько купив його в ювелірному магазині за 480 грн. Ніяких бирок у неї не залишилося. Золото, з якого було виготовлене обручку 585 проби, вага кільця близько 1,5-2 грамів, обручку була із трьома прозорими штучними маленькими камінцями. ОСОБА_1 забрав обручку й пішов із приміщення кафе. Через два дні ОСОБА_1 до неї не прийшов і обручку не віддав. Через приблизно два тижні вона зустріла ОСОБА_1 в кафе «У Сергія», запитала, коли він поверне їй її обручку, на що ОСОБА_1 відповів, що обов'язково поверне найближчим часом. Ще кілька разів у плині декількох місяців вона зустрічала ОСОБА_1, якому ставили запитання про повернення обручки, щораз ОСОБА_1 говорив їй, що поверне її обручку, але так дотепер і не повернув. Вона чекала, що ОСОБА_1 усе таки поверне їй обручку й у міліцію не зверталася, однак у травні 2010 року вона зрозуміла, що ОСОБА_1 їй обручку не поверне, і звернулася із заявою в органи міліції.

а.с. 91-92

Показаннями свідка ОСОБА_10, яка показала, що вона працює в посаді касира-експерта ломбарду «Статус», філія якого розташований за адресою: м. Харків пр. Л. Свободи, 52. У її функціональні обов'язки входить видача кредитів під заставу дорогоцінних металів. 21.02.2010 року близько 14 години 00 хв. до неї підійшов чоловік з метою одержати кредит під заставу кільця. Вона попросила пред'явити його золотий виріб, паспорт громадянина України, після чого стала укладати договір надання фінансового кредиту. Чоловік надав їй золоте обручку, що вона оглянула на наявність проби, проба була 585, зважила обручку, загальну вагу якого склав 1,17 грама, обручка була із трьома дрібними прозорими штучними каменями, вага її без каменів склала 1,14 грама.

Чоловік надав свій паспорт НОМЕР_2, виданий ГОМ Дзержинського РО ХГУ УМВД України 25.10.1995 року, на ім'я ОСОБА_1, прописаного за адресою: АДРЕСА_2. Вона зіставила фотографію в паспорті з особою чоловіка й переконалася, що паспорт належить йому. Вона оцінила надану обручку, оцінна вартість якого склала 182 грн. 40 коп. Вона запитала в ОСОБА_1 на який строк він хоче закласти обручку, на що він відповів - тиждень. Вона відняла 0,8 % від суми кредиту вперед на 7 днів, відсоток склав 10 грн. 21 коп, після чого на руки ОСОБА_1 вона видала гроші в сумі 172 грн. 19 коп. Сім днів, згідно договору й ще п'ять днів резервних вищевказана обручка зберігалося в сейфі філії ломбарду «Статус», адресі: м. Харків пр. Л. Свободи, 52, після чого, тому що обручка викуплена ОСОБА_1 не була, її було спрямовано в головний офіс ломбарду «Статус», розташованого по вул. Клочківській, 323-А, де вона зберігалася впродовж місяця, після чого була реалізована.

а.с. 96-97

Очною ставкою, проведеної між потерпілої ОСОБА_2 і обвинувачуваним ОСОБА_1, у ході якої останній частково підтвердив показання потерпілої, котра наполягала на своїх раніше даних показаннях.

а.с. 112-115

Фактом виїмки 17.05.2010 року й ОСОБА_10 договору № 159 від 21.02.2010 року про заставу гр. ОСОБА_1 золотої обручки 585 проби з 3 каменями, вагою 1,17гр. у ломбарді «Статус».

а.с. 98

Копією договору № 159 від 21.02.2010 року про заставу гр. ОСОБА_1 золотої обручки 585 проби з 3 каменями, вагою 1,17гр.

а.с. 101

Оглядом, визнанням і прилученням до матеріалів кримінальної справи як речових доказів - договору № 159 від 21.02.2010 року про заставу гр. ОСОБА_1 золотої обручки 585 проби з 3 каменями, вагою 1,17гр.

а.с. 100-102

Висновком товарознавчої експертизи № З від 14.05.2010 року, згідно якого вартість викраденого майна ОСОБА_2 становить 160,19 грн.

а.с. 125

Суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні повністю доведена і кваліфікує його дії:

- за ч. 1 ст. 189 КК України, оскільки він вчинив вимогу передачі чужого майна з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (вимагання);

- за ч. 1 ст. 187 КК України КК України, оскільки він здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя й здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Вивченням особи підсудного ОСОБА_1 установлено, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в ПНД не перебуває, перебуває на обліку в НК із 01.2002 року з діагнозом: синдром залежності від психостимуляторів, згідно акту судово - наркологічної експертизи № 814 від 20.05.2010 року в ОСОБА_1 виявлений: синдром залежності від стимуляторів- тривала ремісія, зловживання алкоголем без синдрому залежності, у примусовому лікуванні не має потреби, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

а.с. 129, 154-176

У відповідності зі ст. 66 КК України, обставин пом'якшуючих відповідальність підсудного ОСОБА_1 не встановлено.

У відповідності зі ст. 67 КК України, обставинами обтяжуючими відповідальність підсудного ОСОБА_1 є рецедив злочинів.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведені вище дані про його особу, обставини, що обтяжують його відповідальність, знаходить необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах, необхідних для досягнення цих цілей.

Цивільний позов не заявлено, судових витрат по справі не має.

Речові докази у справі суд визнає за необхідне визначити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили суд визнає за необхідне залишити без зміни - взяття під варту, оскільки він засуджується до позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 321 - 325 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187 та ч. 1 ст. 189 КК України і призначити йому покарання за:

- ч. 1 ст. 187 КК України чотири роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 189 КК України один рік позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю названих злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання попереднє утримання ОСОБА_1 під вартою з 5 травня 2010 року з розрахунку день попереднього утримання під вартою за день позбавлення волі та строк відбування ними покарання обчислювати, починаючи з цієї дати.

Речові докази у справі визначити наступним чином:

- специфікацію до договору, яка під час досудового слідства була передана ОСОБА_10 вважати переданою їй за належністю;

- гарантійний талон та товарний чек на мобільний телефон які під час досудового слідства були передані ОСОБА_3 вважати переданими їй за належністю.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни –взяття під варту.

Вирок може бути оскаржений протягом п'ятнадцяти діб засудженим ОСОБА_1 з дня вручення йому копії вироку, іншими учасниками судового розгляду у той же строк з дня проголошення вироку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Суддя: