КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.06.06 р. № 94/10-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О
при секретарі судового засідання Швидаку С. І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились
від відповідача: Бацуца В. М. –дов. б/н від 01.04.2006 р., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2006 року
у справі № 94/10-06 (суддя Тищенко О. В.)
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго”, с. м. т. Коцюбинське
про стягнення 338 650 грн. 19 коп.
в с т а н о в и в:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” про стягнення 338 650 грн. 19 коп., з яких 282 422 грн. 63 коп. основного боргу за поставлений природний газ у 2003 році згідно договору № 06/03-432-ТЕ-17 від 24.01.2003 року, 23 101 грн. 32 коп. пені, 19 769 грн. 58 коп. –7 % штрафу, 9 720 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 3 635 грн. 91 коп. –3 % річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2006 р. у справі № 94/10-06 (а. с. 67-71) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 282 422 грн. 63 коп. основного боргу, 9 720 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 3 644 грн. 41 коп. та 23 081 грн. 28 коп. пені, також судові витрати державне мито в сумі 3 188 грн. 69 коп. та 111 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.03.2006 р. у справі № 94/10-06 та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 10.04.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 94/10-06.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” не скористалася наданим процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006 р. розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання 22.06.2006 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце засідання суду позивач належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.05.2006 р.
Враховуючи, що явка позивача в судове засідання не визнавалася обов’язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті згідно положень ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.
Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.06.2006 р. оголошувалася перерва до 29.06.2006 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2003 р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач, за договором –постачальник) та Управління житлово-комунального господарства “Біличі” (за договором –покупець) укладено договір № 06/03-432-ТЕ-17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі –договір) (а. с. 6-9). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов’язується продати покупцю в 2003 р. природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
У відповідності до положень п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100 % вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акта приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітним місяця.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” свої зобов’язання згідно даного договору виконала, передавши УЖКГ “Біличі” протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2003 року природний газ в об’ємі 2 507,477 тис. куб. м на загальну суму 394 927 грн. 63 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а. с. 11-17). Зобов’язання по оплаті, передбачені п. 6.1 договору, УЖКГ “Біличі” виконало частково, сплативши позивачу лише 112 505 грн. 00 коп.
Отже, на час звернення до суду з позовом борг у сумі 282 422 грн. 63 коп. (394 927,63 грн. –112 505 грн.) за поставлений в 2003 р. природний газ залишився несплаченим УЖКГ “Біличі”.
Рішенням Коцюбинської міської ради № 5/1 від 14.07.2005 р. (а. с. 19) цілісний майновий комплекс, який знаходиться на балансі УЖКГ “Біличі”, передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” (далі –відповідач) на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу № 25/08/05-01 від 25.08.2005 р. (а. с. 20-25), укладеного між Коцюбинською селищною радою, УЖКГ “Біличі” та ТОВ “УкрОпт “Мастер-енерго”.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
25.10.2005 р. відповідачем направлено на адресу позивача лист № 22 від 25.10.2005 р. (а. с. 28) з актом прийому-передачі дебіторської-кредиторської заборгованості з балансу УЖКГ “Біличі” на баланс ТОВ “УкрОпт “Мастер-енерго” (а. с. 26-27), в якому останній просить зарахувати кредиторську заборгованість за спожитий природний газ УЖКГ “Біличі” за ТОВ “УкрОпт “Мастер-енерго”.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи правовідносини, що виникли між сторонами внаслідок укладання договору від 24.01.2003 р. продовжують існувати, до них застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набули чинності з 01.01.2004 р., оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень цих кодексів визначено, що положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов’язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що відповідач не виконав в повному обсязі належним чином свої зобов’язання по оплаті отриманого природного газу та не надав доказів, що спростовують наявність боргу перед позивачем, то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг в сумі 282 422 грн. 63 коп. за отриманий в 2003 р. природний газ.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на Закон України від 23.06.2005 р. № 2711-IV “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, то метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб’єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб’єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
В статті 9 Закону України від 23.06.2005 р. № 2711-IV “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” визначено види заборгованості, яку дозволяється списувати, і порядок її списання визначається вказаним Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 192 “Про затвердження Порядку проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та інших учасників розрахунків”.
Відповідачем не надано суду доказів списання заборгованості за отриманий природний газ у 2003 р. згідно договір № 06/03-432-ТЕ-17 від 24.01.2003 р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Проте ні законом, ні постановою не передбачено автоматичного списання заборгованості за отриманий природний газ. Акти про наявність та розмір заборгованості, що виникла на розрахункову дату 01.01.2005 р., складені між позивачем та відповідачем, які надані відповідачем в якості доказу списання заборгованості за отриманий у 2003 р. природний газ, не можуть бути доказами списання заборгованості, що є предметом позову у даній справі, оскільки по-перше, вони лише констатують факт наявності заборгованості, по-друге, вказані акти складені щодо заборгованості, яка виникла в 2000 р., 2001-2002 р.р., 2004 р. за договороами № 11-03-3 від 30.10.2000 р., № 11-13-3 від 11.01.2001 р. і № 06/03-4007-ТЕ-17 від 31.12.2003 р., в той час як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за природний газ отриманий у 2003 р. за договором № 06/03-432-ТЕ-17 від 24.01.2003 р.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня по грудень 2005 року в сумі 9 720 грн. 75 коп. та 3 % річних за період з 26.08.2005 року по 30.01.2006 року на суму 3 635 грн. 91 коп. (розрахунок, а. с. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2005 р. у сумі 9 720 грн. 75 коп. та 3 % річних за період з 26.08.2005 р. по 30.01.2006 р. у сумі 3 635 грн. 91 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступнього дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний період.
За несвоєчасну оплату згідно вказаного пункту договору позивачем нараховано пеню в розмірі 23 101 грн. 32 коп. за 157 днів прострочки з 26.08.2005 року по 30.01.2006 року.
Відповідно до п. 6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникненняправа на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повиннабула дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 72 ЦК УРСР скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Для стягнення пені ст. 72 ЦК УРСР було встановлено скорочений строк позовної давності тривалістю шість місяців, який обчислювався щодо кожного дня прострочки виконання зобов’язання за попередні шість місяців з дня подання позову.
Отже, строк пред’явлення права на позов про стягнення пені за газ не сплинув до набрання чинності Цивільним кодексом України, а тому до позовних вимог в частині стягнення пені застосовуються норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. про позовну давність та норми Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 7.2 договору пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що враховуючи умови п. 6.1 договору, згідно якого остаточний розрахунок за газ здійснюється до 6 числа, наступного за звітним місяцем, за газ отриманий у грудні 2003 р. (остання поставка) нарахування пені припинилося 07.07.2004 р. (відповідно 07.01.2004 р.+ шість місяців).
Вказані вище норми матеріального права не застосовані місцевим господарським судом при прийнятті рішення та не з’ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, а тому рішення господарського суду Київської області від 10.03.2006 року в цій частині підлягає зміні.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 23 101 грн. 32 коп. за період з 26.08.2005 р. по 30.01.2006 р. задоволенню не підлягають як безпідставні.
Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України, просить стягнути з відповідача 7 % штрафу в сумі 19 769 грн. 58 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачені розміри штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язання, які обчислюються від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, тобто даною нормою передбачена відповідальність за невиконання негрошового зобов’язання, тоді як відповідачем у справі порушено саме грошове зобов’язання. Розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань встановлений ч. 6 ст. 231 ГК України.
Також пеня та штраф згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України є різновидами неустойки, а тому одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення є неможливим.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7 % штрафу у розмірі 19 769 грн. 58 коп. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, то відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Апеляційним господарським судом не встановлено порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення у відповідності до положень ч. 3 ст. 104 ГПК України.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.
Судові витрати згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін у справі пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд.
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 10.03.2006 року у справі № 94/10-06 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” (Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 9; код 33482826) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 282 422 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 63 коп. основного боргу, 9 720 (дев’ять тисяч сімсот двадцять) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3 635 (три тисячі шістсот тридцять п’ять) грн. 91 коп. –3 % річних, 2 957 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 103 (сто три) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “УкрОпт “Мастер-енерго” в частині стягнення 23 101 (двадцять три тисячі сто одна) грн. 32 коп. пені та 19 769 (дев’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 58 коп. –7 % штрафу.”
3. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
4. Справу № 94/10-06 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О