2-2613/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 липня 2011 року                                                   Личаківський районний суд  м. Львова

в складі: головуючого -                               судді Мармаша В.Я.

при секретарі с/з -                                          Магеровській Ю.Я.

за участю позивача -                                          ОСОБА_2

відповідача -                                                  ОСОБА_3

представника відповідача -                              ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просив стягувати з останньої на його користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісяця. Позов мотивує тим, що є особою пенсійного віку, непрацездатним, значні кошти витрачає на лікування, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги. Оскільки до досягнення відповідачем, яка є його донькою, повноліття добровільно надавав їй матеріальну допомогу, з підстав, передбачених ч.1 ст. 202 СК України, вважає, що відповідач повинна надавати матеріальну допомогу йому.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, додатково пояснивши, що після розірвання шлюбу з матір’ю відповідача у 1979 році він приймав участь у вихованні доньки, певний час брав її один раз на тиждень до себе додому, добровільно надавав їй матеріальну допомогу в розмірі 25% своїх доходів, письмових доказів чого не збереглось. Ствердив, що дійсно звертався до суду із позовом до відповідача, в задоволенні якого йому було відмовлено, з метою позбавити її частки у квартирі на АДРЕСА_1, оскільки відповідач там в дійсності не проживала, хоч комунальні послуги в своїй частці сплачувала у розмірі 200-230 грн. Підтвердив, що в його власності перебуває 13/18 частини будинку із земельною ділянкою площею 0,012 га на АДРЕСА_2 При цьому вказав, що його пенсії, яка складає близько 890 грн. є недостатньо для його матеріального забезпечення та купівлі необхідних ліків, а тому відповідач повинна надавати йому матеріальну допомогу.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 проти позову заперечили, пояснивши, що відповідач не підтримує з батьком родинних стосунків, оскільки останній після розірвання шлюбу з її матір’ю у 1979 році залишив сім’ю та не надавав їй жодної матеріальної допомоги та не цікавився її життям. Доказів надання їй зазначеної у позовній заяві матеріальної допомоги, а також доказів наявності матеріальних витрат, які нібито несе позивач на лікування чи на інші потреби суду він не представив. Навпаки, позивач звертався до суду із позовом до неї, в задоволенні якого йому було відмовлено, з метою позбавлення її частки у квартирі на АДРЕСА_1. Не проживаючи у вказаній квартирі через конфліктні відносини із позивачем, вона систематично змушена оплачувати комунальні послуги в ній. Крім того, у власності позивача перебуває будинок із земельною ділянкою в АДРЕСА_2 а його пенсії складає близько 868,19 грн., що на 100 грн. перевищує встановлений у ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, який складає 764 грн., а тому позивач не може вважатися таким, що потребує матеріальної допомоги. Натомість, вона утримує сім’ю із трьох осіб: доньку ОСОБА_6, 2003 р.н., та чоловіка ОСОБА_7, який з 2008 року не може працевлаштуватися.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному  з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з ч.1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є особою пенсійного віку, а тому вважається непрацездатним.

Він є батьком відповідача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 01.03.2011р. З матір’ю відповідача ОСОБА_9, як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу від 23.08.1979р. Серії НОМЕР_2, позивач розірвав шлюб 15.03.1979р. Доказів того, що після розірвання шлюбу він приймав участь у вихованні доньки, яка проживала із матір’ю, та надавав їй матеріальну допомогу позивачем суду не представлено. Встановлено, що сторони не перебувають у нормальних сімейних відносинах, свідченням чого є наявність між ними майнових спорів, які були предметом судових розглядів (копії відповідних судових рішень суду представлено). При цьому позивач не є особою, позбавленою батьківських прав, а тому відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України має право на одержання від повнолітньої доньки матеріальної допомоги, за умови, що він її потребує.

Однак достатніх доказів того, що позивач потребує матеріальної допомоги ним суду не представлено. Медичні документи про наявність у позивача окремих захворювань жодним чином не підтверджують розмір витрат, які він несе на лікування. У спільній сумісній власності позивача, як вбачається зі свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_3 від 07.08.1996р., перебуває частка у квартирі АДРЕСА_1 в якій він зареєстрований за місцем проживання. Крім того, як вбачається з пояснень сторін (обставина визнана сторонами) у власності позивача також перебуває 13/18 будинку із земельною ділянкою площею 0,012 га на АДРЕСА_2 Розмір пенсії позивача, як вбачається із довідки № 441/02 від 09.03.2011р., складає 868,19 грн. станом на березень 2011р., що понад 100 грн. перевищує встановлений у ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (з 01.04.2011р. становить 764 грн.). Виходячи із вищенаведеного, суд не вбачає підстав для визнання позивача таким, що потребує матеріальної допомоги.

При цьому суд враховує також майновий стан відповідача, яка працює в НУ «Львівська Політехніка»на посаді асистента кафедри із середньою заробітною платою близько 2000 грн. На її утриманні перебуває неповнолітня донька ОСОБА_6, 2003 р.н. (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_4). При цьому чоловік відповідача ОСОБА_7 з 24.11.2008 року є не працевлаштованим, що стверджується копією його трудової книжки. Виходячи із вищенаведеного підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 202-205 СК України, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів –відмовити за безпідставністю вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя                                                                                           Мармаш В.Я.