КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.06.06 р. № 66/8-05/11
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Федоров М. О.
Судді
Міщенко П. К.
Рибченко А.О.
при секретарі судового засідання – Коробко О.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.06.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фонду державного майна України на ухвали та рішення господарського суду Київської області від 17.05.2006 року та апеляційне подання старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Київської області на рішення господарського суду Київської області від 17.05.2006 року
по справі № 66/8-05/11 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом ЗАТ НВФ «Ферокерам», м. Біла Церква
до 1) КП Білоцерківського МБТІ, м. Біла Церква
2) Фонду державного майна України, м. Київ
Треті особи, які заявляють
самостійні вимоги на предмет
спору 1) ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс», м. Біла Церква
2) СПД Маршалок В.А., м. Біла Церква
Про визнання права власності на рухоме та нерухоме
майно та зобов’язання до вчинення дій
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2005 року було порушено провадження у справі за позовом ЗАТ НВФ «Ферокерам», м. Біла Церква до КП Білоцерківського МБТІ, м. Біла Церква про визнання права власності на нерухоме майно та зобов’язання до вчинення дій.
Рішенням місцевого господарського суду від 12.04.2005 року по справі №66/8-05 позов задоволено, визнано право власності за ЗАТ НВФ «Ферокерам»на нерухоме майно:
- будинок дитячого садка №21, який розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Фастівська, 21;
- приміщення медсанчастини, розміщеної в будинку №21-6, корпус 1 по вул. Фастівській в місті Біла Церква;
- будинок спорткомплексу, який розташований за адресою: м. Біла Церква, вул Фастівська, 19;
- дитячий оздоровчий комплекс "Світанок", який розташований за адресою: Рокитнянський район, с. Довгалевське.
Крім того, зобов'язано Комунальне підприємство Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказане майно (Т.І, а.с.114-116).
Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005р. рішення господарського суду Київської області від 12.04.2005р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (Т.І, а.с.135-137).
Ухвалою від 30.11.2005р. справу № 66/8-05/11 призначено до розгляду на 11.01.2006р. та залучено до участі у справі регіональне відділення Фонду державного майна України (Т.І, а.с.139). У зв’язку з тим, що справа № 66/8-05/11 була направлена до Верховного Суду України, її розгляд 11.01.2006р. не відбувся.
Ухвалою Верховного суду України від 29.12.2005р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.11.2005р. у справі № 66/8-05/11 (Т.І, а.с.152).
Ухвалою від 03.02.2006р. господарського суду Київської області розгляд справи призначено на 15.02.2006р. (Т.ІІ, а.с.1)
Розгляд вказаної справи неодноразово відкладався місцевим господарським судом в зв’язку з залученням до участі у справі в якості другого відповідача Фонд державного майна України: в якості третіх осіб які заявляють самостійні вимоги на предмет спору –ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс», м. Біла Церква та СПД –фізичну особу Маршалюк Вадима Анатолійовича, м. Біла Церква (Т.ІІ, а.с.14-15, 90-92, 104-105).
Ухвалами господарського суду Київської області від 17.05.2006р. по справі №66/8-05/11 відмовлено в прийнятті позовної заяви Фонду державного майна України до ЗАТ НВФ «Ферокерам»та ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав власності (Т.ІІ, а.с.123,124).
Рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2006р. по справі №66/8-05/11 позов ЗАТ НВФ «Ферокерам», м. Біла Церква задоволено, визнано право власності за ЗАТ НВФ «Ферокерам»на нерухоме майно:
- будинок дитячого садка №21, який розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Фастівська, 21;
- приміщення медсанчастини, розміщеної в будинку №21-6, корпус 1 по вул. Фастівській в місті Біла Церква;
- будинок спорткомплексу, який розташований за адресою: м. Біла Церква, вул Фастівська, 19;
- дитячий оздоровчий комплекс "Світанок", який розташований за адресою: Рокитнянський район, с. Довгалевське.
Крім того, зобов'язано Комунальне підприємство Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ЗАТ «НВФ «Ферокерам»право власності на вказане майно. Провадження у справі за позовом третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору –ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс»та СПД фізичної особи Маршалка В.А., припинено (Т.ІІ, а.с.127-132).
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням та ухвалами місцевого господарського суду від 17.05.2006р., Фонд державного майна України та старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Київської області звернулись до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами та апеляційним поданням, де просять скасувати зазначені ухвали та рішення господарського суду Київської області від 17.05.2006р.
Апеляційні скарги вмотивовані тим, що при винесенні оскаржуваного рішення та ухвал судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2006 року апеляційні скарги та апеляційне подання прокурора було прийнято до провадження, а розгляд справи № 66/8-05/11 призначено на 29.06.2006 року о 15-00.
Перед початком судового засідання головуючий суддя оголосив розпорядження Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду про заміну в складі колегії суддів, відповідно до ст. 42 Закону України «Про судоустрій України».
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга Фонду державного майна України та апеляційне подання прокурора на рішення господарського суд Київської області від 17.05.2006р. по справі № 66/8-05/11 задоволенню не підлягають; апеляційні скарги Фонду державного майна України на ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2006р. –підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз‘яснення ВАСУ від 10.12.96р. №02-5/422 «Про судове рішення»).
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Рішенням господарського суду Київської області по справі № 66/8-05/11 від 17.05.2006р. позовні вимоги ЗАТ НВФ «Ферокерам»про визнання та реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов’язання до вчинення дій задоволено повністю.
Колегія суддів вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.93р. між організацією орендарів ОП Білоцерківська НВФ «Ферокерам», правонаступником якого є позивач, та Фондом державного майна України укладено нотаріально посвідчений договір № КП - 99 купівлі-продажу державного майна підприємства, за умовами якого Організація орендарів ОП «Білоцерківська НВФ «Ферокерам»викупила у Фонду державного майна України державне майно: цілісний майновий комплекс ОП «Білоцерківська НВФ «Ферокерам», в м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23 (Т.І, а.с.14-16).
У відповідності до п. 2 договору купівлі-продажу № КП-99 від 13.12.93 ціна продажу цілісного майнового комплексу склала 17450689 тис. крб. (Т.І, а.с.14) Ціна продажу цілісного майнового комплексу підтверджена актом оцінки від 30.11.93р., затвердженого Наказом Фонду державного майна України № ДУ-91 від 01.12.93р. (Т.І, а.с.23-26)
Факт передачі спірних об'єктів у власність позивача підтверджується п. 17.2. акту оцінки вартості майна від 30.11.93р. (Т.І, а.с.25), п. 7 акту приймання-передачі майна від 04.04.94р. (Т.І, а.с.21) та п. 1.4. додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна № Д-950 від 18.09.92р. (Т.І, а.с.17).
В підтвердження права власності на цілісний майновий комплекс позивачем отримане свідоцтво про власність № П-348 від 16.08.94. (Т.І, а.с.13). Спірні об'єкти на даний час знаходяться на балансі позивача.
Статтею 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції Закону, що діяла на дату укладення договору № КП-99 купівлі-продажу державного майна підприємства від 10.12.93р.) передбачено безоплатну передачу об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фондів соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства товариству покупців, створеному працівниками підприємства, які стали власниками підприємства в результаті його викупу. Безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення проводиться із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються також на викуп державного майна орендними підприємствами.
Отже, ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачала безоплатну передачу об'єктів соціально-побутового призначення у складі цілісного майнового комплексу, який передавався виключно у власність покупців державного майна. Така передача здійснювалась на пільгових умовах, із зменшенням ціни, за яку було придбано цілісний майновий комплекс, на первісну вартість об'єктів соціально-побутового призначення.
Враховуючи положення вказаної статті, колегія судді апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, щодо не взяття до уваги заперечень Фонду державного майна України та прокурора про передачу спірних об’єктів виключно у тимчасове користування позивача.
Крім того, доводи представника Фонду державного майна України та прокурора про платність будь-якого способу приватизації та про відсутність у Фонду державного майна України встановлених законодавством України повноважень для безоплатної передачі майна за договором купівлі-продажу також вірно, на думку колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, не прийняті судом першої інстанції, оскільки у відповідності до п. 2 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної ради України № 2558-ХІІ від 07.07.92р., Фонд державного майна України у своїй діяльності керується Конституцією і законодавчими актами України. Статтею 153 ЦК УРСР, чинного на дату виникнення правовідносин, договір вважається укладеним коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду. Таким чином, умова ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»про безоплатну передачу орендному підприємству об'єктів соціально-побутового призначення за даних обставин є істотною умовою договору купівлі-продажу державного майна. Що ж стосується наявності у Фонду державного майна України повноважень по безоплатній передачі об'єктів соціально-культурного призначення у власність покупців, то вони прямо передбачені ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Необхідно звернути увагу на те, що згідно ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційний господарський суд здійснює перегляд рішень місцевих господарський судів лише в межах заявлених вимог.
Відповідно до ч. 2 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Ухвалами господарського суду Київської області від 17.05.2006р. по справі №66/8-05/11 відмовлено в прийнятті зустрічних позовних заяв Фонду державного майна України.
Вказані ухвали підлягають скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст. 60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Як свідчать матеріали справи, Фонд державного майна України звернувся із зустрічним позовом до ЗАТ НВФ «Ферокерам»та ТОВ Агрофірма «Інтерагросервіс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.
Також Фонд державного майна України звернувся із зустрічним позовом до ЗАТ НВФ «Ферокерам»та СПД Маршалок В.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав власності.
Господарський суд Київської області виніс дві ухвали (ТІІ, а.с.123,124) про відмову в прийнятті першої зустрічної позовної заяви керуючись п. 1 ст. 62 ГПК України, які не відповідають вимогам Закону. Зокрема, відсутнє мотивування відмови в прийнятті з тих підстав, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Так, дійсно п.1 ст. 62 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Проте, відповідно до ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Предметом зустрічної позовної заяви було визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав власності.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви судом не зазначено, з яких саме підстав, відповідно до ч.1 ст. 62 ГПК України, заява не підлягає розгляду в господарських судах, враховуючи, що в кожній зустрічній заяві зазначено декілька позовних вимог.
Відносно другої зустрічної позовної заяви ухвали про її прийняття чи відмову в прийнятті, як це передбачено нормами ГПК України, місцевим господарським судом взагалі не прийнято.
Виходячи з наведеного, ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2006р. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Фонду державного майна України та апеляційне подання прокурора на рішення господарського суд Київської області від 17.05.2006р. по справі № 66/8-05/11 задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Київської області від 17.05.2006р. № 66/8-05/11 залишається без змін. Апеляційні скарги Фонду державного майна України на ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2006р. –підлягають задоволенню, ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2006р. підлягають скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України та апеляційне подання прокурора на рішення господарського суд Київської області від 17.05.2006р. по справі № 66/8-05/11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 17.05.2006 року по справі № 66/8-05/11 залишити без змін.
3. Апеляційні скарги Фонду державного майна України на ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2006р. по справі № 66/8-05/11 задовольнити.
4. Ухвали господарського суду Київської області від 17.05.2006р. по справі № 66/8-05/11 (Т.ІІ, а.с.123,124) скасувати.
5. Матеріали справи № 66/8-05/11 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Федоров М. О.
Судді
Міщенко П. К.
Рибченко А.О.