Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.06                                                                                            Справа №  85/8-06

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Федорова  М. О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Рудченка С.Г. суддів:                                 Міщенко  П. К.  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засіданні  Коробко О.І.

за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 29.06.2006 року (в матеріалах справи).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СФГ «Лан», с. Розкішна, Київська область на постанову господарського суду Київської області від 11.04.2006 року

по справі №85/8-06 (суддя Чорна Л.В.)

за  позовом                    Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі,

до                    СФГ «Лан», с. Розкішна, Київська область

про                    стягнення 23923,51 грн.

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі звернулось до господарського суду Київської області з позовом до СФГ «Лан», с. Розкішна, Київська область про стягнення 23923,51 грн.

          Постановою господарського суду Київської області від 11.04.2006р. по справі №85/8-06 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

          Не погоджуючись із винесеною постановою, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з заявою про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 11.04.2006р. і прийняти нову постанову, якою позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевим судом при винесення оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 29.05.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі  №85/8-06 та, відповідно до ухвали від 30.05.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду та ухвалою від 06.06.2006р. закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 15.06.2006р.

Розгляд справи № 85/8-06 відкладався у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача (Ухвала КМАГС від 15.06.2006р.).

          Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду згідно ст. 42 Закону України «Про судоустрій України»та у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 85/8-06 здійснено у складі: Головуючий суддя –Федоров М.О., судді: Міщенко П.К., Рудченко С.Г.

          У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норми матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд     встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ст.1, п.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із п. п. 3, 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-VI страхові внески є цільовими загальнообов'язковими платежами, які справляються на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Об'єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. п. 5.1.5. п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 платники зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду України відповідну суму коштів у порядку та строки визначені чинним законодавством.

Відповідно вимог ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем суми, зазначені в розрахунках страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування своєчасно та в повному обсязі не сплачувались, тому за грудень 2005р., січень-лютий 2006р. за ним утворилась заборгованість перед Пенсійним фондом відповідно до наданих позивачем розрахунків в сумі 23560,51 (а.с.27-32).

Відповідно до п. 2 частини дев'ятої ст. 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, нараховується штраф залежно від строку затримки платежу.

На підставі викладеного вище, позивачем 17.01.2006р. прийнято рішення №24 відповідно про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків на суму 363,00 грн. які ним не оскаржені і наданий час є чинними (а.с.13).

Відповідно до абзацу першого - третього частини третьої ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем, на підставі абзацу першого частини третьої ст. 106 Закону було виставлено відповідачу вимоги про сплату заборгованості за страховими внесками (а.с.7-12).

Відповідно до абзацу восьмого частини третьої ст. 106 Закону, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійною фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідач не узгодив вимоги з позивачем та не оскаржив їх в судовому порядку, тобто ним визнана заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До того ж, листом №253/02 від  17.02.2006р. (а.с.14), який отримано відповідачем 28.02.2006р. згідно поштового повідомлення №892 (а.с.15), позивач повідомив відповідача про проведення позапланової перевірки на підставі Указу Президента України №817/98 від 22.07.1998р.

Проте, в матеріалах справи не вбачається доказів реагування відповідачем на вказаний лист управління Пенсійного фонду у Ставищанському районі.

Згідно із ч. 8 п. 3 ст.106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»орган Пенсійного фонду України має право звернутися до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, постанова господарського суду Київської області по справі № 85/8-06 від 11.04.2006р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено стягнення судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому вважає за необхідне виключити з резолютивної частини постанови господарського суду Київської області від 11.04.2006р. по справі № 85/8-06 абзац третій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1.          Апеляційну скаргу СФГ «Лан», с. Розкішна, Київська область на постанову господарського суду Київської області від 11.04.2006 року по справі №85/8-06 залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Київської області по справі №85/8-06 від 11.04.2006р. залишити без змін.

3.          Виключити з резолютивної частини постанови господарського суду Київської області від 11.04.2006р. по справі № 85/8-06 абзац третій, а саме: стягнення з СФГ «Лан»на користь ДП «Судовий інформаційний центр»118 грн. інформаційних.

4.          Матеріали справи №85/8-06 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Федоров  М. О.                                            Судді:                                                                                      Рудченко С.Г.  Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.