Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-1873/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        “5“ липня 2011 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді                              ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                                        ГІЛЕТА А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Рясне-402» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 20.05.2011р. звернулася в суд з позовом до ЛКП «Рясне-402» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 8000грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову покликається на те, що працювала у відповідача на посаді двірника з 01.06.2009р. Звільнена з роботи 30.09.2009р. Однак при звільненні з нею не провели розрахунок, не виплатили їй заробітну плату за вересень та компенсацію за невикористану відпустку. Всі кошти, без її на те згоди, були переведені на погашення її заборгованості з житлово-комунальних послуг, яка становить на час звернення до суду з позовом 7800грн. Оскільки у неї є великі борги, змушена звернутися до суду, щоб мати можливість погасити ці борги за рахунок стягнутих в її користь коштів.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала повністю Додатково пояснила, що остаточний розрахунок відповідач з нею провів 09.03.2010р. після її неодноразових звернень у правову інспекцію праці, прокуратуру. Документів та доказів на підтвердження моральних страждань у неї немає. Про встановлений строк для звернення до суду за захистом своїх прав не знала, доказів поважності пропуску строку звернення у неї немає. Також пояснила, що в разі задоволення її позову частину з присуджених коштів спрямує на погашення заборгованості по комунальних послугах перед відповідачем. Просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, пояснивши, що жодних доказів на підтвердження моральних страждань позивачка не представила. Дійсно, нараховані при звільненні позивачки кошти були скеровані на погашення її заборгованості перед ЛКП «Рясне-402» за житлово-комунальні послуги. Також звернув увагу на пропуск встановленого 3-місячного строку звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав. Просить застосувати позовні давність та відмовити у позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

ОСОБА_1 працювала в ЛКП «Рясне-402» на посаді двірника з 01.06.2009р. Вона звільнена з роботи 30.09.2009р. на підставі ст.38 КЗпП України. Однак при звільненні з нею не провели розрахунок, не виплатили їй заробітну плату за вересень та компенсацію за невикористану відпустку. Всі кошти, без її на те згоди, були переведені на погашення її заборгованості з житлово-комунальних послуг.

Після звернень позивачки до відповідача, територіальної державної інспекції праці у Львівській області їй 09.03.2010р. по видатковому касовому ордеру №131 було виплачено розрахункові кошти.

Отже відповідачем було порушено норми ст.116 КЗпП України, за якою розрахунок з працівником повинен проводитися в день його звільнення з роботи. Відповідальність за таке порушення передбачена ст.117 КЗпП України і полягає у виплаті працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак ст.233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивачкою цей строк звернення до суду пропущено, оскільки вона звернулася в суд з даним позовом по спливу 1 року та 7 місяців. Пропуск цього строку не пов’язаний з жодними поважними причинами, Відтак підстав для його поновлення немає.

Представник відповідача просить суд застосувати такий строк та відмовити у задоволенні цієї вимоги.

Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної вимоги позивачки у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Щодо вимог про відшкодування 8000грн. моральної шкоди, то така не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що жодними доказами заподіяння позивачці моральних страждань не підтверджується. Вимога позивачки про відшкодування моральної шкоди в такому розмірі зумовлена наявністю у неї такого ж розміру заборгованості з житлово-комунальних послуг перед відповідачем, про що вона зазначила в судовому засіданні. Відтак у задоволенні цієї позовної вимоги суд відмовляє за її безпідставністю.

          Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.116,117, 232,233,234,237-1 КЗпП України суд, -

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЛКП «Рясне-402» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодуванні 8000грн. моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя:Н. Л. Луців-Шумська