23.05.2011

                                Р І Ш Е Н Н Я                         Справа  № 2-4076/11

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

             23.05.2011 р.  Дзержинський   районний   суд   м. Харкова

            в складі: головуючого судді:            Шестака О.І.

                            за участю секретаря          Тріщук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк” про стягнення суми боргу за договором банківського вкладу (депозиту), -

                             в с т а н о в и в:

11.04.2011 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ВАТ „Інноваційно-промисловий банк” (надалі ВАТ „Інпромбанк”), в якому просила стягнути з відповідача на її користь 25 000,00 грн., як суму боргу згідно договору №Д180908, 9 646,41 грн. як відсотки по банківському вкладу, 1 165,15 грн., як три проценти річних від простроченої суми, 3 459,00 грн., як суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн..

В обґрунтування поданого позову посилалась на те, що 18.09.2008 р. між нею та ВАТ „Інпромбанк” було укладено строковий договір банківського вкладу №Д180908, згідно якого банк прийняв грошові кошти в сумі 25 000,00 грн. на депозитний рахунок на строк з 18.09.2008 р. по 21.09.2009 р. Також, згідно вказаного договору, банк щомісяця нараховує проценти від суми вкладу із розрахунку 15% річних на строк розміщення вкладу, та зобов’язаний повернути вкладнику суму вкладу і виконати остаточний розрахунок по процентах в строк, зазначений в договорі, або видати суму вкладу або його частину на першу вимогу вкладника не пізніше ніж через 2 дні з моменту отримання від нього заяви. Після спливу строку банківського вкладу вона звернулась до відповідача з вимогою про повернення вкладу та нарахованих по ньому процентів. Проте банк послався на тимчасові фінансові труднощі, порушивши тим самим в односторонньому порядку умови договору банківського вкладу. Представники та юридична служба банку до яких вона неодноразово зверталась визнають свою вину за невиконання в строк взятих на себе зобов’язань по укладеному договору, але до сьогоднішнього дня їх не виконують. Також просила стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача в неї склалося тяжке майнове становище, вона не має можливості розпоряджатися своїми коштами, змушена займати гроші у своїх знайомих, що призводить до внутрішнього переживання, безмежного обурення та втратою свого особистого часу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що вони не заперечують наявну заборгованість перед позивачем за договором банківського вкладу у загальній сумі 28 767,65 грн., з яких 25 000,00 грн. –сума депозиту, 3 767,65 грн. –проценти за депозитом за період з 29.10.2008 р. по 22.09.2009 р.. Що стосується інших позовних вимог, вони вважають їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки протягом тривалого часу, який в тому числі співпадав із періодом нарахування штрафних санкцій, власні кошти відповідача знаходились під арештом, накладеним уповноваженими органами державної влади. Постановою Правління НБУ №543 в ВАТ „Інпромбанк” був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 11.09.2009 р. до 10.12.2009 р.. Згідно аб. 2 ч.3 ст.85 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів. Тому банк не погоджується з розрахунками позивача щодо нарахування 3-х процентів річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов’язання за період з 22.09.2009 р. по 10.12.2009 р.. Також заперечували нарахування процентів по вкладу після закінчення строку банківського вкладу з 22.09.2009 р. і по цей час, оскільки грошові кошти обліковувались не на депозитному, а на поточному рахунку позивача, а порядок функціонування поточного рахунку позивача було визначено договором банківського рахунку в національній валюті на вимогу від 09.09.2004 р., п.1.1 цього договору передбачено, що на залишок коштів на поточному рахунку клієнта проценти нараховуються по ставці 0,00%. Крім того заперечували й проти задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не наведено доводів спричинення їй моральної шкоди.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 18.09.2008 р. між позивачем та ВАТ „Інпромбанк” було укладено строковий договір банківського вкладу №Д180908, згідно якого позивач вніс, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 25 000,00 грн. на строк з 18.09.2008 р. по 21.09.2009 р.. Відповідно до п.1.3 вказаного договору банк щомісяця нараховує проценти від суми вкладу із розрахунку 15% річних на строк розміщення вкладу. Відповідно до п.3.1.4 банк зобов’язується повернути вкладнику суму вкладу і виконати остаточний розрахунок по процентах в строк, зазначений в п.1.1 цього договору, або видати суму вкладу чи його частину на першу вимогу вкладника не пізніше ніж через 2 дня з моменту отримання від нього заяви.

Строк дії вказаного банківського вкладу сплинув 21.09.2009 р., але на сьогоднішній день грошові кошти позивачу відповідачем не повернуті.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Позивач просить стягнути на її користь 25 000,00 грн., як суму боргу згідно договору банківського вкладу. Представник відповідача проти вказаної суми не заперечував, тому суд вважає вказану суму безспірною і стягує її з відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку процентів від суми вкладу, заборгованість відповідача по сплаті процентів дорівнює 9 646,41 грн. за період з 19.09.2008 р. по 01.04.2011 р.. Суд вважає дану суму обґрунтованою, такою, що підлягає стягненню, оскільки відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладнику або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Посилання представника відповідача на умови договору поточного банківського рахунку в національній валюті на вимогу від 09.09.2004 р., відповідно до якого на залишок коштів на поточному рахунку клієнта проценти нараховуються по ставці 0,00%, а тому стягненню підлягають проценти за депозитом за період з 29.10.2008 р. по 22.09.2009 р. в розмірі 3 767,65 грн., суд вважає безпідставними, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за договором банківського вкладу від 18.09.2008 р., умовами якого не передбачено нарахування процентів по ставці 0,00 % на залишок коштів на поточному рахунку клієнта.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на її користь трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 1 165,15 грн. та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 3 459,00 грн., суд вважає необхідним задовольнити вимогу щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а у задоволенні стягнення трьох процентів річних від простроченої суми –відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договором банківського вкладу встановлений розмір процентів, який нараховується на суму вкладу, і сума заборгованості по сплаті процентів стягнута судом на користь позивача за весь період прострочення, суд вважає необхідним відмовити у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми.

Посилання представника відповідача на постанову Правління НБУ №543 від 10.09.2009 р., згідно якої в ВАТ „Інпромбанк” було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 3 місяці з 11.09.2009 р. до 10.12.2009 р., а відповідно аб.2 ч.3 ст.85 ЗУ „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Тому не підлягають стягненню 3% річних та інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 22.09.2009 р. до 10.12.2009 р..

Суд з даною позицією погодитись не може, оскільки інфляційні витрати за несвоєчасне виконання зобов’язань не являються штрафними санкціями.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів»при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ч.1, 4 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав. Моральна шкода не пов’язана з розміром відшкодування матеріальної шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала при наявності її вини.

Згідно п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа в зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За змістом п.9 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру  та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в 5 000,00 грн.. В її обґрунтування вона посилається на те, що у зв’язку з неправомірними діями відповідача у неї склалося важке матеріальне становище, оскільки вона не може користуватися своїми грошима, вона змушена займати гроші, що приводить до її душевного хвилювання.

Суд вважає очевидним і доведеним факт душевних страждань з приводу неправомірних дій відповідача. Однак нею не наведено суду ніяких доказів для оцінки характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вона зазнала внаслідок протиправних дій відповідача. Позивачкою суду не надано достатніх доказів для визначення розміру завданої позивачці моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині суд вважає недоведеними і відмовляє в їх задоволенні

           Враховуючи викладене, з відповідача повинно бути стягнуто суму заборгованості за банківським вкладом в розмірі 25 000,00 грн., відсотки по банківському вкладу в розмірі 9 646,41 грн. та сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 3 459,00 грн., а всього 38 105,41 грн..

Крім того на користь позивача, стягненню підлягає сплачена позивачем при зверненні до суду сума, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120,00 грн..

А також стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 381,00 грн..

На підставі  ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 23, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 625, 1058, 1061, 1167 Цивільного кодексу України, п.9 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк” про стягнення суми боргу за договором банківського вкладу (депозиту) задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк” на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за банківським вкладом та судові витрати в розмірі 38 225,41 (тридцять вісім тисяч двісті двадцять п’ять грн. 41 коп.).

Стягнути на користь держави з відкритого акціонерного товариства „Інноваційно-промисловий банк” судові витрати в розмірі 381,00 (триста вісімдесят одна грн. 00 коп.) грн…

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської  області через суд першої інстанції апеляційної.

Протягом 10 днів.

          Головуючий: