Справа № 2-а-4369/11

ПОСТАНОВА  

іменем України

15.07.2011 суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська  Щербина-Почтовик І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку звернення до суду, як пропущеного з поважних причин, визнання неправомірними дії відповідача щодо щомісячного нарахування і виплати позивачу пенсії за період з 09.07.2007 року без урахування щомісячної  надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за зазначений період, з урахуванням щомісячної надбавки та виплати позивачу різниці між нарахованою пенсією та раніше виплаченою,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом  до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку звернення до суду, як пропущеного з поважних причин, визнання неправомірними дії відповідача щодо щомісячного нарахування і виплати позивачу пенсії за період з 09.07.2007 року без урахування щомісячної  надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за зазначений період, з урахуванням щомісячної надбавки та виплати позивачу різниці між нарахованою пенсією та раніше виплаченою за період з 09.07.2007 рік по день розгляду справи.

Ухвалою суду було відкрито скорочене провадження у даній справі в межах строку звернення до адміністративного суду, в іншій частині позов було залишено без розгляду у зв’язку з пропуском з боку позивача строку звернення до адміністративного суду та відсутністю, на переконання суду, підстав для його поновлення.

Представник відповідача надав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки вимоги чинного законодавства при виплаті пенсії позивачу дотримуються та доплата проводиться в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши  докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на наступне.  

Судом встановлено, що позивач є особою, яка має статус «дитина війни», що підтверджується копією пенсійного  посвідчення, та на яку у зв’язку з цим поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-ІV від 18 листопада 2004 року. Згідно зі ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 р.  Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України  було  викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 р. було визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції. Отже з 22.05.2008 р. дія ст. 6 зазначеного вище  Закону була відновлена, та  чинною й у 2010 р.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. На переконання суду,  поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке зазначається у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст. 52. ЗУ  «Про державний Бюджет на 2010 рік»у 2010 р.  прожитковий мінімум  для  осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.  Отже,  виплата позивачеві у цій справі у 2010 р.  підвищення до пенсії  у розмірі 49,80 грн. та  відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 не відповідає вимогам ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмірам та порушує права позивача. Враховуючи пріоритет закону над підзаконними нормативно-правовими актами, вимоги позову щодо визнання  незаконними  дій Управління Пенсійного Фонду України у частині недонарахування пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії  за віком та про зобов’язання відповідача перерахувати пенсію з урахуванням підвищення до пенсії  на 30% мінімальної пенсії за віком,  виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи на виконання п. 7 ч. 6 ст. 183 ?  КАС України питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати

з Державного бюджету України, тому для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат вбачаються підстави для присудження до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат.   

Керуючись  ст.ст. 86, 159-162, 183? КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.     

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у частині нездійснення перерахунку та виплат підвищення до пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з  21.12.2010 р. в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.   

В задоволенні решти  вимог  адміністративного позову  відмовити.   

Стягнути з  Державного бюджету України через УДК в АНД районі м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судові  витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 (трьох) гривен 40 (сорока) копійок.   

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку; строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо її не було поданою. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: