донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.10.2006 р. справа №33/201
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Волкова Р.В., Калантай М.В., |
при секретарі | Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.06р. Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Пупченко А.В.- по Дов. б/н від 01.02.06р., |
від відповідача: | не з"явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 18.08.2006 року |
по справі | №33/201 ( суддя Новікова Р.Г.) |
за позовом | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську ( далі - Відділення) |
до | Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м.Київ в особі філії - Красноармійського відділення №2863 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м.Красноармійськ ( далі - Ощадбанк) м.Красноармійськ |
про | стягнення 571грн.41коп. |
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 року Відділення звернулося у господарський суд Донецької області з позовом про стягнення з Ощадбанку суми страхових виплат у розмірі 571грн.41коп. зайво перерахованих за період з 25.11.05р. по 01.05.06р. на особовий рахунок гр..Резніченко М.А. після його смерті на підставі ст.. 1219 Цивільного кодексу України ( далі – ЦК України).
В обґрунтування позову посилається на Постанову про продовження раніше призначеної страхової виплати, Свідоцтво про смерть Резніченка М.А. від 25.01.06р. та норми ЦК України.
В запереченнях на позов від 04.07.06р. №2522 Ощадбанк з посиланням на норми ЦК України зазначив, про відсутність яких - небудь правовідносин між банком та позивачем, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, банк не є власником коштів, тому не може ними розпоряджатись.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.06р. у справі №33/201, ухваленим суддею Новіковою Р.Г., у задоволенні позову Відділення до Ощадбанку про стягнення 571грн.41коп. відмовлено. Судовий акт вмотивовано посиланням на приписи ЦК України, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Нацбанку України від 21.01.04р. №22 (із змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.04р. за №377/8976 ( далі –Інструкція), Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ „Ощадбанку”, затвердженого постановою правління ВАТ „Ощадбанку” від 16.02.04р. №17-2, на підставі яких кошти з рахунків клієнтів банків списуються лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі рішення суду.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.06р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекцій Фонду . В апеляційній скарзі скаржник спросить судове рішення від 18.08.06р. у справі №33/201 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги скаржник мотивує порушенням і неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та зазначає, що суд попередньої інстанції при ухвалені судового акту не врахував п.3 ч.1 ст.1219 ЦК України, у відповідності з яким право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом не входить до складу спадщини, відповідач повинен був повернути Відділенню суму страхових виплат, що були помилково перераховані на особовий рахунок гр..Резніченка М.А. з нарахованими на них відсотками не пізніше наступного дня надходження відомостей про смерть одержувача, при прийнятті рішення суд повинен був керуватися п.13 Порядком , а не на п.1.7 Інструкції
В судовому засіданні повноважний представник скаржника, позивач у справі, висловився на підтримку своєї апеляційної скарги з підстав в ній викладених.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать повернення поштових повідомлень з відміткою про вручення йому поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу не надав, ніяких додаткових документів та клопотань на адресу суду на час розгляду справи не надійшло.
Оскільки, суд апеляційної інстанції не визнав явку Ощадбанку обов”язковою, відповідач не використав своє процесуальним правом щодо участі у судовому процесі і ця обставина не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без його участі, судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній документами відповідно до ст..ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення повноважного представника скаржника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення на предмет правильності його юридичної оцінки, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст..55 Конституції України спосіб та форма захисту порушеного права обирає сам суб”єкт звернення.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач на підставі п.3 ч.1 ст.1219 ЦК України відшкодовувати витрати Відділенню, пов”язані із здійсненням останнім страхових виплат відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-Х1У від 23.09.1999р. (далі –Закон України № 1105-Х1У від 23.09.1999р.).
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов”язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне страхування ( далі –Основи).
Статтею 15 Основ та статтею 13 Закону України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та / або соціальних послуг.
Статтею 16 цього закону встановлено, що суб”єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках –члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування ( працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках –застраховані особи; страховик –Фонд.
Пунктом 3 частини першої статті 38 Закону України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено, зокрема, у випадках, передбачених законодавством. Підстави припинення страхових виплат перелічені у ст..38 Закону і це питання не входить у предмет обговорення за даним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що в наслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 10.07.72р. в ШСБ №12 тр КШБУ, гр..Резніченко М.А. при стійкій 100% втраті професійної працездатності виплачувались Відділенням відповідно до законодавства страхові виплати. Резніченко М.А. помер 24.11.05р., про смерть останнього в червні 2006 року позивач дізнався від родичів померлого, які надали копію Свідоцтва про смерть.
Всього за період після смерті Резніченка М.А. з 25 листопада 2005 року по 1 травня 2006 року Відділенням зайво перераховано на особовий рахунок застрахованого №29606 у філії Красноармійського відділення №2863 ВАТ „Державний ощадний банк України” страхові внески у розмірі 571грн.41коп.
Взаємовідносини сторін, якими є страховик ( в особі Відділення) і страхувальник ( Підприємство) регулюються Законом України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. В свою чергу, наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 ЦК України виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки наявні відносини не є цивільно-правовими.
Відповідно до ст..ст.11,13 Закону України „Про власність” №697-ХІІ від 07.02.91р. зі змінами та доповненнями та ст..ст.316-318 ЦК України фізична особа ( Резніченко М.А.) є власником спірного майна, одержаного на підставах не заборонених законом.
Ні банк, ні Відділення не наділені суб”єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна фізичної особи у розумінні положень ст..ст.319, 321 ЦК України.
Відносини, між клієнтом та банком є цивільно-правовим. Кошти які знаходяться на рахунку клієнта банку гр.. Резніченка М.А. належать йому на праві приватної власності, відповідно до п.6.3 ст.6 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів” №2346-ІІІ від 05.04.01р. ( далі –Закон України №2346-ІІІ від 05.04.01р.), порядок відкриття банками рахунків та їх режим визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом – власником рахунку.
У зв”язку зі смертю фізичної особи його права і обов”язки переходять до інших осіб ( спадкоємців) і щодо спірного майна –то правовідносини між усіма зацікавленими особами повинні вирішуватися з урахуванням положень книги шостої ЦК України.
Згідно пункту 1.39 ст.1 Закону України №2346-ІІІ від 05.04.01р. під примусовим списанням грошей вбачається списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди власника рахунку на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законодавством.
Наведені позивачем обставини не дають відповідачеві права розпоряджатись коштами, які рахуються на особовому рахунку фізичної особи.
Надане Свідоцтво про смерть фізичної особи не є тією підставою згідно з якою позивач може вимагати повернення грошей з посиланням на зазначену у позові норму права.
А вже ж, спірні кошти були призначені та перераховувались на законних підставах та на особистий рахунок відповідно до договору №10 банківського рахунку, укладеному між Ощадбанком та Відділенням 10.02.06р.
Проте, пунктом 2 ст.1288 ЦК України передбачено, що право на вклад входить до складу спадщини, незалежно від способу розпорядження ним, а пункт 1 статті 1229 Кодексу свідчить, що страхові виплати ( страхове відшкодування) спадкується на загальних підставах, Ощадбанк не перебуває з позивачем в будь-яких відносинах, власник банківського вкладу перебував у правовідносинах з банком, та в даному випадку цей же власник перебував одночасно у правовідносинах з позивачем по відшкодуванню йому страхових виплат. Саме за його заявою Відділення перераховувало суму на особовий рахунок клієнта в банку. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення договору банківського рахунку ( глава 72 ЦК України).
Аналіз наведених норм дає право на висновок про те, що банк не може бути ні розпорядником майна, ні боржником та особою зобов”язальною виходячи з предмету та підстав позову за наведеною справою.
З огляду на наведене, за відсутності інших законних підстав, суд попередньої інстанції обґрунтовано визнав такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову, обставини зазначені позивачем.
Інші твердження скаржника за апеляційною скаргою не спростовують висновку суду та не свідчать про порушення, або неправильне застосування зазначених норм матеріального права.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, рішення якого відповідає встановленим фактичним обставинам, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи, що місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятого у справі рішення, судовий акт від 18.08.06р. у справі №33/201 залишається без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Керуючись ст.ст.99,101 -105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноарміськ на рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2006 року у справі №33/201 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2006 року у справі №33/201 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
За згодою присутнього повноважного представника скаржника у судовому засіданні 10.10.06р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий Кондратьєва С.І.
Судді: Волков Р.В.
Калантай М.В.
Надруковано: 7 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
1 у справу
2 ДАГС
1 ГСДО