РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2011 року                                                                                                           Справа № 2-1961/11  

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої  дитини,

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що від шлюбу із відповідачем має неповнолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір’ю (позивачем за цим позовом) та перебуває на її утриманні. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач ухиляється від участі у веденні домашнього господарства, перестав приймати участь у вихованні дитини, цівкатися її досягненнями, інтересами, тобто став жити тільки своїм особистим життям, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини тощо, зазначене й  стало приводом для цього звернення позивача  до суду та заявленої у позові вимоги  про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини  у розмірі ? частини заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття та починаючи з дня пред’явлення позову до суду.    

        У судове засідання позивач не з’явилася, водночас надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності    та зазначила про те, що позов підтримує повністю, та просила суд його задовольнити; ; відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив про те, що позов визнає у повному обсязі.   

        Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

       Таким чином, суд, дослідивши докази, беручи до уваги те, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,  дійшов до  висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю,  виходячи з наступного.     

       Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

       Як було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1  у подружжя ОСОБА_1  та ОСОБА_2 народилася дитина, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська у книзі записів актів громадянського стану про народження було зроблено відповідний запис та видано  свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3. Оскільки обов’язок по утриманню дитини  є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, та відповідач визнав позов повністю, вбачаються усі підстави для присудження на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в заявленому у позові розмірі.  Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідне прохання, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є малолітньою, мешкає разом із матір’ю (позивачем), потребує піклування та утримання.    

      Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України  аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

       Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню зазначені судові витрати.  

       Керуючись  ст. ст. 10, 11, ч. 2 ст. 88,  ч. 4 ст. 174, ст.ст.  212, 214-215, 218, 367 ЦПК України,  суд                                             

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої  дитини  задовольнити повністю.  

       Стягнути з  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь  ОСОБА_1, 07.01.1979 р.н,   аліменти на утримання неповнолітньої дитини  - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  в розмірі ? частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,   але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.08.2010 р. та до досягнення ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,   повноліття.   

       Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) гривні  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120  (ста двадцяти)  гривень.       

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя