донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

03.10.2006 р.                                                                                     справа №22/252

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Алєєвої  І.В.

суддів

Агапова  О.Л., Величко  Н.Л.,

при секретареві судового засідання

Горанська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Христенко С.В.-за дов.,

від відповідача:

1) Попова О.В.-за дов. Тіняєва В.А. Фоміна О.М.-за дов. 2) не з"явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (зал №8)

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьк

на постанову господарського суду

Донецької області

від	11.10.2006 року

по справі

№22/252 (суддя: Волошинова Л.В.)

за позовом

ТОВ "Рекон плюс"  м.Донецьк

до	1)Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьк 2)ВДКу Київському районі м. Донецька

про	стягнення з Держбюджету України бюджетної заборгованості з податку надодану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2004р.  в сумі 999 527 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ “Рекон плюс” (м.Донецьк), звернувся до господарського суду з позовною заявою до ДПІ у Київському районі м.Донецька, Відділення Державного казначейства у Київському районі м.Донецька про стягнення з Держбюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2004р. в сумі 999527грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 22.08.2006р., див.17арк.ІІт.справи).

        Постановою від 22.08.2006р. у справі №22/252 господарський суд  Донецької області (суддя: Волошинова Л.В.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі з огляду на факт невідшкодування податку на додану вартість та на положення п.п.7.7.1, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”; на те, що органом державної податкової служби не доведено, що реалізація ТОВ “Геліос” (м.Донецьк) (постачальник по третьому ланцюгу) спірних товарно-матеріальних цінностей ПП “Макро Пром” (м.Доненцьк) була здійснена саме у січні 2004р.; на те, що у випадку невідшкодування від’ємного значення податку на додану вартість у визначений законом строк, платник податку може у будь-який час звернутися за судовим захистом.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м.Донецька, з прийнятою постановою місцевого господарського суду  не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин; на те, що місцевий господарський суд розглянув справу за правилами КАС України в один день з попереднім засіданням та дебатами, позбавивши тим самим відповідача права надати письмові заперечення; на те, що з переходом на розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України змінився строк звернення позивача до адміністративного суду, який сплинув у січні 2005р.; на те, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата ним сум до Державного бюджету України; на те, що позивачем не було доведено факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету у відповідному періоді; на те, що бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не існує, оскільки вона за заявою платника податку була в повному обсязі спрямована на відшкодування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість.

Позивач, ТОВ “Рекон плюс” (м.Донецьк), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення першого відповідача відхилив, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим. Позивач посилається на те, що саме ДПІ у Київському районі м. Донецька була заявником клопотання про перехід на розгляд  справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України і відповідно податковий орган мав можливість визначитись зі своїми запереченнями щодо застосування норм процесуального права. При цьому позивач зазначає, що першим відповідачем подавались під час розгляду справи в першій інстанції як відзив на позовну заяву, так і заява - доповнення до відзиву на позов. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо застосування п.2 ст.99 КАС України позивач зіслався на те, що граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений пп..15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ (не пізніше 1095 дня, наступного за днем, здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування).

У відзиві на апеляційну скаргу Відділення Державного казначейства у Київському районі м.Донецька зазначило, що згідно п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого наказом ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001р. №200/86, зареєстрованого в Мінюсті України 08.06.2001р. за №489/5680, органи Державного Казначейства здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновків податкових органів, а відповідний висновок в спірних правовідносинах не надходив від ДПІ у Київському районі м.Донецька.

01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2006р. в порядку ст.28, ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено колегію суддів (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Агапов О.Л., Величко Н.Л.) для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 22.08.2006р. у справі №22/252.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення  учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2004р. (подана 20.02.2004р.) сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду (від’ємне значення суми рядків 18, 19) складає  1000000грн. (див. п.21 декларації), залишок якої підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів (100%) шляхом перерахування на рахунок в установі банку (див.п.25 декларації) (див.13-14арк.Іт.справи).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 13.08.2004р. ТОВ “Рекон плюс” (м.Донецьк) просило заявлені раніше суми відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1000000грн. згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2004р., 500000грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2004р. на розрахунковий рахунок зарахувати в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість (див.21арк.Іт.справи).

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Київському районі м.Донецька було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Рекон плюс” за періоди: з 01.01.2004р. по 31.01.2004р., з 01.04.2004р. по 30.04.2004р., результати якої відображені в акті від 16.08.2004р. №45/23-2.

Органом державної податкової служби в ході зазначеної перевірки не встановлено порушень з боку ТОВ “Рекон плюс” (м. Донецьк) податкового законодавства при формуванні податкового кредиту в січні 2004р. (див.116-120 арк.Іт.справи). Наявність бюджетної заборгованості в сумі 999527 грн. з відшкодуванням ПДВ за спірний період підтверджується актом звірення станом на 01.08.2006р. (див. 16 арк. ІІ том справи).

22.08.2006р. до господарського суду Донецької області від ТОВ “Рекон плюс” надійшла заява про зменшення позовних вимог до 999527грн. (див.17арк.ІІт.справи), яка подана з урахуванням доводів податкового органу, викладених у доповненні до відзиву на позовну заяву.

Згідно з п.п.7.7.1., п.п.7.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації.

           Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

           Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2004р. з урахуванням строків відшкодування ПДВ, які закріплені пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

 Факт бюджетної заборгованості перед позивачем за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2004р. підтверджено наявними доказами, у тому числі даними цієї податкової декларації (див.13-14арк.Іт.спарви). Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спірна сума бюджетної заборгованості з ПДВ віднесена до зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ спростовуються матеріалами справи, у тому числі тим, що саме податковий орган не заперечував, що в рахунок майбутніх платежів погашена сума спірної бюджетної заборгованості в сумі 473 грн. ( див. 14 арк. справи).

 В п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) закріплено порядок відшкодування податку на додану вартість з Держбюджету України.

 Згідно з п.4.1р.4 Порядку відшкодування ПДВ, в редакції, затвердженій наказом ДПА України та Держказначейства України від 21.05.2001р. №200/86, зареєстрованим в Мінюсті України 08.06.2001р. за №489/5680, органи Державного Казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновків податкових органів (за встановленою формою) або за рішенням суду. В спірних правовідносин відповідний висновок не надходив від податкового органу до територіального органу Державного казначейства, що унеможливило одержання платником податку відшкодування суми ПДВ без звернення з позовом до господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Київському районі м.Донецька в зв’язку з проведенням перевірки обгрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету ТОВ “Рекон плюс” (м. Донецьк) звернулась до ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька про проведення зустрічної перевірки ТОВ “Геліос” (постачальник по третьому ланцюгу) з питання взаємовідносин з ПП Макропромтех”.

За даними довідки від 27.02.2006р. №1580/7/23-413 про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька повідомлено про неможливість здійснення зустрічної перевірки ТОВ “Геліос” з питання взаємовідносин з ПП Макропромтех” в зв’язку з тим, “що згідно довідки Державного реєстру державна реєстрація ТОВ “Геліос” припинена на підставі ухвали від 26.12.2005р. по справі №27/138Б про банкрутство”. Додатково ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька було повідомлено, що загальна сума податкових зобов’язань ТОВ “Геліос” у січні 2004р. складає 22722817грн., фактично сплачений ПДВ –0грн.(див.7арк.ІІт.справи). При цьому будь-яка інформація щодо спірних правовідносин не надавалась.

Заявником апеляційної скарги не спростовано висновок місцевого господарського суду, що органом державної податкової служби не доведено як суду першої інстанції, так і на стадії апеляційного провадження, що реалізація постачальником по третьому ланцюгу ТОВ “Геліос” (м.Донецьк) спірних товарно-матеріальних цінностей ПП “Макро Пром” (м.Доненцьк) була здійснена саме у січні 2004р.

Перевіряючими не встановлена наявність правовідносин з контрагентами, які мають за даними податкових органів ознаки фіктивності або з тими, стосовно яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ, угоди та первинні документи визнано недійсними або не чинними в судовому порядку.

Питання відшкодування ПДВ не пов’язані з обов’язковістю проведення податковими органами перевірок. Згідно з чинним законодавством, порядком відшкодування ПДВ, закріпленим в п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений Законом термін відшкодування з Держбюджету України податку на додану вартість.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відхиляє заперечення заявника апеляційної скарги щодо зміни та обмеження терміном до 1 року строку звернення позивача з позовом до адміністративного суду в зв’язку з переходом на розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В п.2 ст.99 КАС України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Граничний строк для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України  “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, згідно якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За загальним правилом строк на звернення особи до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу починає перебіг з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про таке порушення.

В даному випадку позов про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодуванням ПДВ за січень 2004р. позивач мав право пред’явити протягом строку давності, встановленого ст.15 Закону України  “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, з дня коли платник податку дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду за результатами розгляду зазначених апеляційних вимог дійшла висновку, що постанова по справі, прийнята місцевим господарським судом, не суперечить нормам ст.. 15 Закону України “ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ.

Щодо посилань ДПІ у Київському районі м.Донецька на те, що місцевий господарський суд розглянув справу за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в один день з попереднім засіданням та дебатами, позбавивши тим самим відповідача права надати письмові заперечення, то судова колегія Донецького апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.110 Кодексу адміністративного судочинства України суд на стадії підготовки до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

В вищезазначеній нормі констатовано, що “суд може прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання”, але не зобов’язаний.

З матеріалів справи вбачається, що первісно позов було подано і справа розглядалась за правилами Господарського процесуального Кодексу України і саме першим відповідачем було заявлене клопотання від 15.08.2006р. №12253/10/10-013 про розгляд справи №22/252 за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (див.3арк.ІІт.справи).

За результатами розгляду заявленого клопотання, ухвалою від 22.08.2006р. господарським судом Донецької області відповідно до  п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України було відкрито провадження в адміністративній справі №22/252 та призначено справу №22/252 до судового розгляду, про що сторони були належним чином повідомлені (див.18-19арк.Іт.справи).

Згідно з положеннями ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України ДПІ у Київському районі м.Донецька як сторона по справі користується визначеними в цій нормі правами та несе певні обов’язки особи, яка бере участь у справі. Доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом його прав на подання своїх заперечення апеляційна інстанція відхиляє з огляду на те, що саме перший відповідач заявляв клопотання про перехід на розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а перед цим податковим органом подавався як відзив на позовну заяву ( див. 6-7 арк. ІІ том справи), так і доповнення до відзиву на позов ( див. 14 арк. ІІ том справи).  За змістом цієї статті подання заперечень проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб в адміністративному процесі є правом сторони.

За результатами апеляційного провадження по справі судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам, нормам чинного законодавства і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.

Результати апеляційного провадження по справі №22/252 ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст.101, ст.103, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205  Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини ухвали Донецького апеляційного господарського суду про залишення без зміни постанови господарського суду Донецької області від 22.08.2006р. у справі №22/252, а апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Донецька –без задоволення.

В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.

Беручи до уваги викладене, керуючись  п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

                                                                                                                                                             

                                              У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 22.08.2006р. у справі №22/252 –залишити без задоволення.

        Постанову господарського суду Донецької області від 22.08.2006р. у справі №22/252 –залишити без зміни.

        Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:          І.В.  Алєєва

Судді:           О.Л.  Агапов

          Н.Л.  Величко

          

   

                                                            

                                                             Надруковано:

1.          Позивачу.

2/3 Відповідачам.

4.   Господарському

суду Донецької області .

                                                                                                                                                  5/6 До справи