Справа № 1949/11/1213
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2011р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого –судді Масенко Д.Є.,
при секретарі –Атуовій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Луганській області про скасування постанова в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
14 грудня 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та зазначив в обґрунтування позовних вимог наступне.
Постановою ВВ № 172636 від 05.12.2010р. він був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення п.16.2 ПДР України у вигляді штрафу 425гр. В постанові зазначено, що 05.12.2010р. о 9:37, керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1, повертав з вул. Шевченка на вул. Коцюбинського на нерегульованому перехресті, та не пропустив пішохода, який рухався через суміжну проїзну частину. Однак позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, оскільки він не створював пішоходу перешкод та пішохід знаходився на суміжній проїзній частині, яка відокремлена дорожньою розміткою 1.2.
У зв’язку з викладеним позивач просить визнати протиправним та скасувати постанову ВВ № 172636 від 05.12.2010р.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимог, надав відповідні пояснення.
Представник відповідача проти позову заперечував та послався на наступне.
Відповідно до Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС, затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 №341 Державна автомобільна інспекція є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.
Підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені Законами України "Про міліцію", "Про дорожній рух", "Про оперативно-розшукову _діяльність", іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх ^діяльність), зокрема:
- зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля;
- здійснювати в установленому порядку фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення та фіксації протиправних діянь тощо.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 05.012.2010 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до п. 2 ст.122 Кодексу про адміністративні правопорушення за порушення п.16.2 Правил дорожнього руху України.
Даним пунктом правил встановлено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він "повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов'язані:
- знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
- створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення було з'ясовано всі обставини та оцінено докази.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення, де містяться данні про адміністративне правопорушення та весь його склад. Відповідно до ст. 254 КУАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою.
Згідно ст. 252 КУАП України уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Крім того, були ураховані безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративні правопорушення. Будь-яких клопотань або додаткових пояснень при оцінці доказів позивачем не надавалось. Співробітниками ДПС було чітко визначено дане адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 254-256, 283, 284 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення з роз'ясненням прав та обов'язків та винесено постанову про адміністративне правопорушення від 05.12.2010. З адміністративним протоколом позивач був ознайомлений, постанову отримав, про що свідчить його підпис.
Враховуючи, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2010 складена у відповідності до вимог діючого законодавства України, підстави для її скасування відсутні.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящій орган, (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міжміський суд, у порядку визначеному КАС України з особливостями, встановленими КУпАП.
На підставі ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження адміністративних актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування знаходження) позивача.
Таким чином, порушень територіальної підсудності не встановлено, оскільки позивач мешкає у Ленінському районі м. Луганська.
Як встановлено в судовому засіданні 05.12.2010року о 09:37г., позивач, керуючи автомобілем ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 на вул. Коцюбинського, повертаючи праворуч з вул. Шевченка на вул. Коцюбинського на нерегульованому перехресті не надав дорогу пішоходу, який рухався через проїзну частину дороги на яку водій повертав. Зазначене підтверджується відомостями про обставини вчиненого правопорушення, які викладені у протоколі (а.с.12), відображені на відеозаписі та поясненнями самого позивача, який не оспорював того факту, що дійсно був зупинений інспектором ДПС у зазначеному в протоколі місці та час за порушення вимог п. 16.2 ПДР України.
Згідно зі ст. 122 ч.2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнути до відповідальності за порушення пункту 16.2 ПДР України, яким передбачено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису можуть застосовуватись як доказ по справі лише за умови їх використання при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що у цьому випадку не мало місця, оскільки відповідачем використовувалась власна відеокамера.
Однак, ст. ст. 69,79, 80 КАС України передбачають можливість застосування у якості доказу «речового доказу»яким у цьому випадку і є відеозапис скоєння правопорушення, оглянутий в судовому засіданні.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень законодавства з боку відповідача при складені оскаржуваної постанови.
Посилання позивача на ті обставини, що він не порушував ПДР, судом до уваги не приймаються, оскільки ці обставини спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з якого вбачається, що позивач здійснював поворот праворуч та не надав дати дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину, на яку він повертав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19,128 КАС України, ст. ст. 251, 288 КУпАП, ПДР України, суд -
постановив:
В задоволені позову ОСОБА_1 –відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: