2-а-1074/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2011                                                                                                                  м. Дніпродзержинськ

                              Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

                              Дніпропетровської області як місцевий адміністративний суд

у складі:
головуючого судді          Федоріщева С.С.

при секретарі          Смоляр Ю.О.,

за участю позивача            ОСОБА_1,

                 відповідача            Неклеса В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ м. Дніпродзержинська Неклеси Володимира Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта владних повноважень –відповідача по справі та просить скасування постанову, складену відповідачем по справі про адміністративне порушення серії АЕ1 №299560 від 12 березня 2011 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. В обґрунтування позову вказує, що не згоден з винесеною постановою та вважає її такою, що не відповідає вимогам закону та складена з порушенням норм діючого законодавства виходячи з того, він не порушував Правил дорожнього руху України при обставинах, зазначених в цій постанові та в протоколі, на підставі якого вона винесена. Позивач вважає, що відповідач, виносячи зазначену постанову, на підставі неперевірених та недосліджених у повному обсязі доказів по справі, зробив висновок щодо його винності, який взагалі не відповідає дійсності. Вважає, що відповідачем обставини справи фактично не з'ясовані. При цьому він посилається на те, що йому на праві власності належить автомобіль ДЄУ ланос, державний номер НОМЕР_1. 12 березня 2011 року відповідачем було складено оскаржувану постанову про те, що він (позивач) допустив порушення п. 8.8.Б. Правил дорожнього руху, переїхав перехрестя пр. Аношкіна вул. Сировця на забороняючий жест регулювальника в м. Дніпродзержинську, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.122 ч.2 Кодексу України. З цим він не згоден, оскільки при зазначених обставинах він (позивач), в момент заїзду на перехрестя вул.Сировця -  пр. Аношкіна, побачив, як регулювальник показав напрямок руху в сторону, в яку він мав намір рухатися, тобто дозвільний жест. Але коли він зрівнявся з регулювальником, той різко змінив напрямок руху у другий бік, а другий співробітник ДАІ (відповідач по справі), зупинивши його (позивача), притягнув його до адміністративної відповідальності, склавши оскаржувану постанову. Позивач посилається на п. 8.11. Правил дорожнього руху, згідно до якого, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив допитати в якості свідка його батька, який при зазначених обставинах знаходився в автомобілі під його керуванням у якості пасажира.

Відповідач в судове засідання з'явився, позов не визнав, вважає свої дії правомірними та просить зазначену постанову не скасовувати, а в задоволенні позову відмовити. При цьому він посилається на те, що позивач почав заїжджати на перехрестя при зазначених обставинах вже в той час, коли регулювальник показував заборонний жест для проїзду позивача в напрямку, в якому він рухався. Водночас підтвердити об’єктивно свої пояснення у відповідача змоги немає, оскільки ці події ним не задокументовані ані за допомогою фото-кіно-відеозйомки, ані у інший спосіб, тобто доказів на підтвердження своїх пояснень відповідач надати не може.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом відповідно до вимог ст.86 КАСУ встановлені наступні обставини:

12 березня 2011 року в 13.40 год. позивач рухався на автомобілі ДЄУ ланос, державний номер НОМЕР_1 з боку пр. Аношкіна через перехрестя пр. Аношкіна –вул. Сировця  у напрямку мосту через р. Дніпро в сторону лівобережної частини м. Дніпродзержинська. Під час його виїзду на зазначене перехрестя, регулювальник, який  в цей момент здійснював регулювання дорожнього руху на цьому перехресті, показував дозвільний жест у напрямку руху позивача. При його порівнянні із регулювальником, той змінив свій жест на попереджувальний, піднявши регулювальний жезл до гори, перед тим, як показати дозвільний жест в інший бік руху транспорту на цьому перехресті. Позивач, побачивши попереджувальний жест регулювальника, зупинятись не став, оскільки не мав можливості, та, у відповідність до п. 8.11. Правил дорожнього руху, закінчив проїзд перехрестя і поїхав далі.

Зазначене випливає не тільки із пояснень позивача, але й з допиту свідка ОСОБА_3, який був присутній при зазначених обставинах в автомобілі позивача як пасажир, та повністю підтвердив пояснення позивача. Крім того, зазначені обставини підтверджуються наданими суду письмовими доказами, дослідженими в  судовому засіданні шляхом їх оголошення та вивчення:

- копією та оригіналом постанови про адміністративне правопорушення АЕ1 № 299560 від 12 березня 2011 року (а.с.4, 13);

- оригіналом протоколу про адміністративне правопорушення АЕ1 №372490 від 12 березня 2011 року (а.с.12);

- копіями паспорту, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача (а.с.3, 10-11).

Суд вважає, що відповідач не довів того факту, що він, при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови, прийняв зазначене рішення на підставі об’єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження своїх пояснень відповідач суду не надав.

Отже, всупереч встановленого КУпАП порядку розгляду адміністративних справ, відповідачем при складанні постанови, не з'ясовано і не встановлено обставини справи, а в основу обвинувачення покладені лише не обґрунтовані власні переконання за відсутності належних доказів по справі з формальним, безпідставним складенням сумнівної постанови про адміністративне правопорушення. При таких обставинах,  суд доходить висновку, що відповідачем складено оскаржувану постанову із  „спрощеним" підходом, із значними процесуальними порушеннями.

В зв'язку з наведеними обставинами вбачається необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ст.62 Конституції України визначає, що обвинувачення не  може  ґрунтуватися  на  доказах,  одержаних незаконним шляхом,  а  також  на  припущеннях.  Усі  сумніви  щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1,3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, враховуючи, що згідно норм КАСУ презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

          Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, з урахуванням вимог чинного законодавства України та встановленого порядку в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує  права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.2,6,69,71,86,122,138,158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ м. Дніпродзержинська Неклеси Володимира Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху України - задовольнити.

Постанову АЕ №299560 від 12.03.2011 р. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП за порушення п.8.8.Б. Правил дорожнього руху України –скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 –закрити.

У відповідність до приписів  ч.2 ст.171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                      Федоріщев С.С.