Справа №2 - 1542/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 серпня 2011 року  Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді                               Воробйов С.О.

при секретарі                                         Подлєсній О.А.

позивача                                        ОСОБА_1

представника позивача                              ОСОБА_2

представника відповідача                    Назаренко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в                        м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, -

 В С Т А Н О В И В :

18.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з відповідачем він перебуває у трудових відносинах з 11.01.1982 року по теперішній час.

26.11.1984 року він, працюючі гірником очисного забою, під час виконання трудових обов’язків, внаслідок спалаху метано-повітряної суміші одержав виробничу травму у вигляді опіків обличчя, шиї, рук, тіла та дихальних шляхів і йому було видано акт № 399 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Від одержаної травми він знаходився на стаціонарному лікуванні з 26.11.1984 року в Димитровській центральній міській лікарні, а потім був переведений в опікове відділення Донецької ОЦКБ, де знаходився на лікуванні до 14.12.1984 року.

28.07.1995 року йому МСЄКом м. Димитрова було встановлено 40% втрати працездатності та встановлена третя група інвалідності у зв’язку з одержаною травмою 26.11.1984 року.

Повторно, 17.02.2004 року йому МСЄКом встановлена третя група інвалідності безстроково та 50% втрати працездатності і визначена потреба у додаткових видах допомоги у вигляді санітарно-курортного лікування та медикаментозного лікування.

У зв’язку із ушкодженням здоров’я, яке він зазнав внаслідок нещасного випадку 26.11.1984р. у нього періодично погіршується самопочуття та він неодноразово звертався за наданням медичної допомоги у різні лікувальні установи, змушений був з 1984 року змінити життєві та виробничі стосунки, тривалий час та багато зусиль докладати, щоб відновити попередній стан, що згідно з медичними висновками вже неможливо.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України моральна шкода, яку він отримав під час аварії і в наступному від наслідків цієї аварії він вважає, що має право компенсувати за рахунок роботодавця грішми, майном або в інший спосіб. Моральну шкоду, яка була йому спричинена в результаті нещасного випадку на виробництві він оцінює в 280 000.00 грн., тобто за перенесені страждання від травми у вигляді опіків, тривалого лікування, болю, страху за своє життя під час аварії по 10 000.00 грн. за кожний рік його страждань з 1984 року  по теперішній час.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача - Відокремлений підрозділ «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля»позовні вимоги визнав частково в сумі 10 000.00 грн. вказавши, що позивач не надав доказів одержаних моральних та фізичних страждань, які відповідали б одержаній моральній шкоді в розмірі 280 000.00 грн.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, рішення по справі винести на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем по справі у трудових відносинах з 11.01.1982 року по теперішній час (а.с. 24-26).

Під час виконання трудових обов’язків 26.11.1984 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав комбіновану травму –опік спалахом 2-3-АБ ступеня обличчя, рук площею 25.5 % поверхні тіла, рану голови і опіковий шок. У зв’язку з одержаними травмами позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Димитровській ЦМЛ з 26.11.1984 року, а потім був переведений в опікове відділення Донецької ОЦКБ, де знаходився на лікуванні до 14.12.1984 року (а.с. 13-16), а потім неодноразово лікувався в різних медичних закладах (а.с. 12, 78-83).

Оскільки нещасний випадок був пов'язаний з виробництвом, то йому було видано акт № 399 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 21-22) та акт спеціальнго розслідування нещасного випадку форми Н-5 (а.с. 30-48).

28.07.1995 року йому МСЄКом м. Димитрова було встановлено 40% втрати працездатності та встановлена третя група інвалідності у зв’язку з одержаною травмою 26.11.1984 року (а.с. 20).

Повторно, 17.02.2004 року йому МСЄКом встановлена третя група інвалідності безстроково та 50% втрати працездатності і визначена потреба у додаткових видах допомоги у вигляді санітарно-курортного лікування та медикаментозного лікування (а.с. 19).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику «внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності, визнаний інвалідом 3 групи безстроково, у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мало місце не тільки порушення позивачем вимог «Інструкції про охорону праці», безпечному виконанню і поведінки в шахті гірника очисного забою, а також при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля»пов’язаних з порушенням Закону України «Про охорону

праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», що стало причиною нещасного                        випадку (а.с. 30-48).

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача, який втратив здоров’я, але до теперішнього часу працює, одержує щомісячні виплати Фонду соціального Страхування у зв’язку з одержаною травмою, суд вважає що відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості на користь позивача необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000.00 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 15,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля»р/р 26007301600953 в ПІБ України м. Димитров, МФО 334806, код ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 грошову компенсацію у розмірі 15 000.00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля»р/р 26007301600953 в ПІБ України м. Димитров, МФО 334806, код ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: