Справа №  2-3101/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 червня 2011 року   м. Кіровоград

                        Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:           

       головуючого судді - Іванова Д.Л.,

                                                при секретарі - Логвинюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та стороні позивача - обласне комунальне підприємство « Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації « про визнання права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю,

    ВСТАНОВИВ:

  В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якому з урахуванням внесених змін просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 вказуючи на те, що вона добросовісно заволоділа і 13 років продовжує відкрито, безперервно володіти 33\100 частиною будинку, яка належить ОСОБА_2

 В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

 Представник відповідача ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 визнала повністю і проти визнання за нею права власності за набувальною давністю не заперечувала.

 Представник третьої особи КП « Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації «  ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав і просив суд їх задовольнити.   

 Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явилась, про дату час і місце судового розгляду повідомлена належним чином ( а.с. 35, 61, 63 ), про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_2 до суду не надходило.  

 За таких підстав суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутністю ОСОБА_2  на підставі представлених сторонами доказів.

 З’ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, зваживши їх доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про, те що  позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.

  Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що домоволодіння по АДРЕСА_2 складається з житлового будинку, який зображений на технічному плані під літерами ( Аа ), загальною площею 85, 5 кв. м., житловою 60,6 кв. м.; погребу ( Ж ), погребу ( Д ), сараю  ( Б ), вбиральної ( В ), сараю ( Ж1 ), вбиральної ( З ), питної колонки, огорожі, хвіртки, воріт, замощення, козирка ( а.с 13-14, 23 ).

  Вказаний будинок являється об’єктом спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та довідкою про належність ( а.с. 9, 23 ).  

 Згідно технічного паспорту житловий будинок складається з двох окремо виділених в натурі частин: 1 половина будинку - кімната ( 1- 4 ) площею 16, 45 кв. м., кімната   ( 1-3 ) площею 13, 53 кв. м., кухня ( 1-2 ) площею 6,8 кв.м., коридор  ( 1-1 ) площею 5,63 кв. м.,         2 половина будинку - кімната ( 2 - 4 ) площею 15,91 кв. м., кімната ( 2 - 3 ) площею 14,7 кв. м., кухня ( 2-2 ) площею 7,6 кв.м., коридор ( 2-1 ) площею 4,93 кв.м.

 Як пояснив в судовому засіданні представник КООБТІ в процесі відчуження частки кожного з співвласників змінювались та перерозподілялись, в кінцевому розрахунку ОСОБА_1, згідно договору дарування від 22 січня 1998 року на праві власності належить 1\4 частини житлового будинку з надвірними спорудами, ОСОБА_3, згідно свідоцтва про право на спадщину від 06 листопада 1996 року належить 21\50 частини будинку, ОСОБА_2, згідно договору дарування від 21 серпня 1982 року належить 33\100 частини вказаного будинку.

Також суд встановив, що 33\100 спірної частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_2 складається з кімнати ( 2 - 3 ) площею 14,7 кв. м., 1\2 частини сараю ( Б ) та 1\2 частини вбиральні ( В), якими володів і користувався ОСОБА_6 з 1973 року, після чого у 1997 році подарував 1\4 частину будинку ОСОБА_7, яка в свою чергу подарувала її ОСОБА_1 ( а.с 65 - 82 ).

Як пояснила в судовому засіданні представник ОСОБА_1 її довіритель  добросовісно володіє та безперешкодно користується спірною кімнатою та частиною надвірних споруд з січня 1998 року, дана кімната являється невід’ємною частиною окремо виділеної частини будинку по АДРЕСА_3 і входить до тієї частини нерухомого майна, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Крім того зазначила, що загальний строк набувальної давності ОСОБА_1 з урахуванням часу володіння ОСОБА_6, тобто з 1973 року становить загалом 24 роки.

         За змістом положень статей 3, 4 та 11 ЦПК України, кожна особа  має  право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні інтереси у спосіб, визначений законам України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

           Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

           Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст.16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.   

  За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підстава, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності ввжається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом.

 Статтею 392  ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Факт того, що  ОСОБА_1 набула право власності на 1\4 частини  житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_3 за договором дарування на законних підставах, по суті являється правонаступником прав попереднього власника,  постійно в ньому проживає, зареєстрована за вказаною адресою, користується будинком і надвірними будівлями, до складу яких входять, у тому числі невиділена в натурі кімната, площею 14,7 кв. м., 1\2 частини сараю та 1\2 частини вбиральні ОСОБА_2, відкрито та безперервно протягом 13 років підтверджуються оголошеними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, поясненнями сторін, які об’єктивно узгоджуються між собою, відповідає фактичним обставинам справи і по суті ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.

         З огляду на викладене, суд вважає, що визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 33\100 частини житлового будинку з надвірними спорудами ОСОБА_2, що знаходяться в АДРЕСА_4 відповідає способам захисту цивільних прав, ґрунтується на Законі та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв’язку з чим її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 22, 316 - 321, 325, 328, 344, 355 - 358, 380, 386, 392 ЦК України та керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 15, 57, 60, 88,  212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

         Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - обласне комунальне підприємство « Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації « про визнання права власності на частину нерухомого майно за набувальною давністю - задовольнити.

        Визнати за ОСОБА_1 право власності на 33\100 частини житлового будинку з надвірними спорудами ОСОБА_2, що знаходяться в АДРЕСА_4.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Д. Л. Іванов