05.04.2011

Справа № 2-46/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 р.          Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді                                                                      Шестака О. І.

за участю секретаря                                                                      Тріщук К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

встановив:

09.11.2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг в розмірі 20 610 037,17 грн., а також понесені ним судові витрати. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що між ним та відповідачем 25.09.2006 р. було укладено договір займу, згідно якому ним було передано відповідачу 2 500 000,00 євро. Вказані грошові кошти було передано відповідачу 25.09.2006 р. в присутності свідків, про що свідчить розписка. Відповідно до п.2.2 вказаного договору, строк надання займу складав 1 рік. Але всупереч умовам договору, відповідачем грошові кошти повернуті не були. Крім того, відповідно до п.4.1 договору займу, за порушення його умов передбачено забезпечення виконання зобов’язань неустойкою (штрафом), згідно якому відповідач повинен відшкодовувати нанесені збитки в розмірі 10% від суми отриманого займу.

03.03.2009 р. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу, яка станом на 18.02.2009 р. складає в еквіваленті 25 040 400,00 грн., штраф в розмірі 10% від суми боргу в сумі 2 504 040,00 грн., суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з жовтня 2007 р. по 31.01.2009 р. включно, яка складає 33 835 695,39, та суму трьох процентів річних від простроченої суми, яка складає 1 102 135,84 грн., а всього стягнути з ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних і індексу інфляції в розмірі 34 937 831,22 грн., та штраф в розмірі 2 504 040,00 грн..

У судовому засіданні позивач та його  представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що його довіритель жодних грошей від позивача не отримував, договір не укладав та розписку не підписував. Дані обставини підтверджуються постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 25.11.2008 р., відповідно до якої слідчим було встановлено, що ОСОБА_2 2 500 000,00 євро від ОСОБА_1 не отримував, договір та розписку не підписував. Крім того, дані обставини підтверджуються проведеними по справі судово-почеркознавчою та судово-технічною експертизою, які свідчать про те, що договір та розписка, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є підробленими.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

З наданих сторонами доказів витікає, що 25.09.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір безвідсоткового займу, відповідно до якого відповідачем було отримано від позивача суму займу в розміру 2 500 000,00 євро. Строк надання займу складав 1 рік з моменту видачі грошових коштів.

Позивачем грошові кошти в сумі 2 500 000,00 євро було передано відповідачу 25.09.2006 р., що витікає із відповідної розписки.

Посилання відповідача на те, що він не підписував договору займу, не ставив свій підпис на розписці та не отримував від позивача гроші, не підтверджені належними доказами.

ОСОБА_2 договір займу не оспорював, до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним не звертався. При таких обставинах договір слід вважати дійсним та таким, що має юридичну силу. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Що стосується проведених по справі експертиз, то жодна з них не вказує, що підпис на договорі займу та на розписці виконаний не ОСОБА_2. Так, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №318/532 від 30.01.2008 р. підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 25.09.2006 р. виконана ОСОБА_2, вона відповідає варіантам його підписів, виконаних в період 2000-2008 р.; підпис від імені ОСОБА_2 в договорі безпроцентного займу від 25.09.2006 р., виконана ОСОБА_2, вона відповідає варіантам його підписів в період 1997-1998 р..

Відповідно до висновків повторної судово-почеркознавчої експертизи №6076 від 07.09.2010 р. підписи від імені ОСОБА_2 в договорі безвідсоткового займу від 25.09.2006 р. та розписці від 25.09.2006 р., виконані самим ОСОБА_2.

Таким чином, суд вважає, що договір безвідсоткового займу від 25.09.2006 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - є дійсним, а тому повинен виконуватись належним чином. Постанова слідчого не може по своїй правовій суті створювати чи скасовувати цивільно-правові відносини.

Відповідач прийняті на себе відповідно договору зобов’язання не виконав і ніяких дій щодо повернення позивачу суми боргу у визначеному в договорі розмірі та строку не здійснив.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, що визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та якості.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позику у строк, встановлений договором.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, стягнувши на його користь з ОСОБА_2 суму боргу за договором безвідсоткового займу в розмірі 2 500 000,00 євро, що в еквіваленті становить 28 140 590,00 грн., відповідно до курсу НБУ станом на 04.04.2011 р.. Але, враховуючи, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач просив в рахунок погашення боргу стягнути з відповідача грошову суму, яка в еквіваленті складає 25 040 400,00 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача саме 25 040 400,00 грн..

Крім того, стягненню з ОСОБА_2 підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, що складає станом на 04.04.2011р. - 2 640 561,63 грн., але, відповідно до позивних вимог, позивач просить стягнути 3% річних від суми боргу за період з жовтня 2007 р. по 31.01.2009 р., тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу саме за цей період, що складає 1 004 360,15 грн.

Що стосується вимоги позивача про застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання, то суд вважає необхідним відмовити у його застосуванні, оскільки грошові кошти за договором займу надавались в іноземній валюті і дані про інфляцію євро відсутні.

Суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на його користь штрафу в розмірі 10% від суми отриманої позики з наступних причин. Згідно договору штраф полягає у відшкодуванні позикодавцю нанесених збитків, в тому числі упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

          При укладенні договору сторонами визначено відшкодування збитків у розмірі 10 % від суми договору, однак позивачем не надано суду жодних доказів того, що він зазнав яких би то не було збитків в результаті невиконання відповідачем договору.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30,00 грн.

На підставі ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049,ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 26 044 760,15 грн. (двадцять шість мільйонів сорок чотири тисячі сімсот шістдесят гривень 15 копійок), а також  судові  витрати  в  розмірі  1730,00  (одна тисяча сімсот тридцять гривень 00 коп.)  грн.,  а всього –        26 046 490,15 (двадцять шість мільйонів сорок шість тисяч чотириста дев’яносто гривень 15 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Головуючий