21 червня  2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - виконком Комінтернівської районної ради м. Харкова, відділ опіки та піклування Комінтернівської районної ради м. Харкова  про поновлення порушеного права на жиле приміщення та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до ОСОБА_1, треті особи - виконком Комінтернівської районної ради м. Харкова, відділ опіки та піклування Комінтернівської районної ради м. Харкова про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 3 листопада 2005 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У грудні  2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення її з неповнолітнім сином в квартиру АДРЕСА_1.

Зазначала, що відповідачі перешкоджають її проживанню в зазначеній квартирі, - не впускають в квартиру, забрали ключі від квартири.

Просила задовольнити її позовні вимоги про вселення в квартиру.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд із зустрічним позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 у серпні 2000 року добровільно залишила спірну квартиру, перешкод її проживанню в квартирі ніхто не створював, квартирою вона не цікавилась, витрат на її утримання не несе, фактично проживає у співмешканця, з підстав передбачених ст. 71 ЖК України просили задовольнити їх позов.

Рішенням Комінтернівського районного суду  м. Харкова від 7 квітня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 3 листопада 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, - вона з неповнолітнім сином вселена в квартиру АДРЕСА_1 , в задоволені  зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставлять питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права  та   порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

          Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 3 листопада 2005 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.