Справа № 2а-1434/2011р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року                                                                                                                                    м. Брянка

Суддя Брянківського міського суду Луганської області Крупинська О.Ю.,  розглянувши в  порядку скороченого провадження адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області про визнання діяльності суб’єкта владних повноважень неправомірною, про зобов’язання нарахувати державну соціальну підтримку дітей війни,

в с т а н о в и в  :

     Позивачка звернулася з позовом до суду, зазначивши, що має статус дитини війни, оскільки народилася у 1931 році. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 р. пенсія їй  має бути підвищена на суму, що становить 30% мінімального розміру пенсії за віком. Однак УПФ України у м. Брянці таке підвищення не призначає і не виплачує. Просить суд визнати неправомірною діяльність відповідача в частині підвищення розміру пенсії на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 року, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити на її користь щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01.01.2006 року і довічно (безстроково), виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується вищевказане підвищення до пенсії.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки народилася у 1931 році,  суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" —у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте у 2006 році, в порядку, визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося. Враховуючи той факт,  що Законом України від 20 грудня 2005 року, №3235-4, було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зазначений закон не визнавався неконституційним та не відмінявся, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду в м. Брянка  Луганської області щодо невиплати підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, за період  з 01.01.2006 р. по 31.12.2006р. та про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області  здійснити перерахунок та виплату позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006р., задоволенню не підлягають.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».    Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня –48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні. Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

       Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, №10-рп від 22 травня 2008року.

     Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 жовтня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн.11 коп. Прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2008р. -470 грн.; з 01.04.2008р. –481 грн.; з 01.07.2008р. –482 грн.; з 01.10.2008 р. –498 грн.   Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»затверджено прожитковий мінімум на одну особу та  для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли на грудень 2008 року, тобто – 498 гривен;. з 1 листопада 2009 року - 573 гривень,  з 1 січня 2010 року - 695  гривень,  з  1  квітня  - 706 гривень,  з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Посилання УПФУ на те, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, суд оцінює критично, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, №10-рп від 22 травня 2008року.

В той же час, відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно  керуватися тим, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

     Суд вважає, що вимоги позивачки  підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року (з урахуванням проведених починаючи з 01.01.2008 року виплат підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму) виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується вищевказане підвищення до пенсії і в подальшому здійснювати нарахування пенсії керуючись чинним законодавством.

      Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

     Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування)  відповідно до задоволених вимог.

     Відповідно до п. 8 ч. 6 ст.183-2 КАС України суд допускає негайне виконання постанови.

     Керуючись Конституцією України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Законом України  «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року, ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області про визнання діяльності суб’єкта владних повноважень неправомірною, про зобов’язання нарахувати державну соціальну підтримку дітей війни, задовольнити частково.

       Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у місті Брянці щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.04.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протиправною.

       Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року (з урахуванням проведених виплат),  виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується вищевказане підвищення до пенсії.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 грн. 04 коп.

      У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

      Постанова підлягає негайному виконанню.

      Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через Брянківський міський суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Постанова набирає законної сили, якщо у встановлений строк апеляційну скаргу подано не було.

Суддя:                                                                                                    О.Ю. Крупинська