Справа №  2-а-2779/11

ПОСТАНОВА

22 липня 2011 року

Суддя Свердловського міського суду Луганської області  Бабенко С.Ш., розглянувши у порядку скороченого провадження у залі суду міста Свердловська Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, - 

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася з зазначеним цивільним позовом до суду про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську  Луганської області неправомірними з невиплати їй у період з 01.01.2009р. підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання УПФУ в м.Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь підвищення до пенсії як дитині війни у період з 01.01.2009р.  безстроково.  

         В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус «дитини війни», у зв'язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

         Однак Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнав неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України №489-5 від 19.12.2006р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Крім того, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».                               

         Таким чином, конституційні права позивача були порушені, так як така соціальна допомога їй сплачена у неповному обсязі.

         Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області надала заперечення проти позову, в яких посилається на те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, діяв відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка складає 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також вимог п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачу своєчасно щомісяця сплачувалась зазначена соціальна допомога до пенсії у відповідних розмірах, які позивачу були відомі.   

         Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Відповідно до ст.6 КАС ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

         Відповідно до ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Ухвалою судді Свердловського міського суду Луганської області відповідно до вимог ст.ст.100,107 КАС України при відкритті провадження по даній справі позовна заява в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009р. по 22.12.2010р. залишена без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду, та відкрите скорочене провадження у справі про визнання дій  неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату належних сум щомісячної державної соціальної допомоги з 23.12.2010р.

         Закон України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1У від 18.11.2004р. (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 01.01.2006р., встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту  і гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.

         Статтею 1 Закону…передбачено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення війни (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.

         Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом та посвідченням на ім’я позивача, згідно яких органи Пенсійного Фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.

         Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин у системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

         Стаття 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також передбачає, що державна соціальна гарантія – встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Статтею 2 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами.  

         Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.

         Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з урахуванням ст.111 цього закону  визнані такими, що не відповідають Конституції.

         Відповідно до вимог ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

         Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення підпункту 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р.  щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відносно розмірів підвищення пенсії дітям війни визнані такими, що не відповідають Конституції України.

         Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., у 2008 році – з 22.05.2008р., отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мали діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., за 2008 рік – з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., за 2009 рік, за 2010 рік. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007р. до 08.07.2007р. та у 2008 році – з 01.01.2008р. до 21.05.2008р. положення законів про Державний бюджет на ці  роки були чинними та підлягали виконанню.

         Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009р. по теперішній час є діючою у наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

         На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за вимогами якої  мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб,які втратили працездатність.

         Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

         Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» установлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня – 695 грн,  з 1 квітня – 706 грн,  з 1 липня – 709 грн, з 1 жовтня -723 грн, з 1 грудня–734 грн.

         Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

         Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» установлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 750 грн, з 1 квітня - 764 грн,  з 1 жовтня - 784  грн,  з  1  грудня  - 800 грн.

         Сторонами перед судом доведено, що позивачем отримана щомісячно державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, у визначений позивачем час становила 10% від законодавчо затвердженого прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність.

         У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх  посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Системний аналіз наведених нормативних актів свідчить про те, що на суб’єкта владних повноважень покладено безпосередній обов’язок їх виконувати.

         Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у… старості…Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 64 Конституції України також визначено, що права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

         Суд вважає таким, що не заслуговує уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», оскільки судові рішення ухвалюються у межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч.2 ст.3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

         Також згідно із ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені  цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Тому суд вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не може бути встановлений розмір підвищення до пенсії позивача менш ніж 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прикінцеві положення останнього Закону доповнені пунктом 4, яким установлено, що у 2011р. норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Ці норми набрали законної сили з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 19.06.2011р., оскільки опубліковані у газеті «Голос України» за 18.06.2011р. №110(5110).

         Беручи до уваги  позовні вимоги  позивача, слід зазначитти, що кінцевим строком відновлення порушеного права позивача на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, треба вважати 18.06.2011р.

         Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити за рахунок коштів відповідача на користь позивача недосплачене підвищення до пенсії як дитині війни у межах строку позовної давності з 23.12.2010р. по 18.06.2011р. підлягають задоволенню, та з цього приводу дії відповідача за цей період часу необхідно визнати незаконними.

         Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України суд вважає стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

         На підставі ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про прожитковий мінімум», керуючись ст.ст.2,11,17,18,87,94,158-163,167, 183-2, 186,254-255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити.

         Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 не у повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 23.12.2010 року по 18.06.2011 року неправомірними.

         Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 23.12.2010 року по 18.06.2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат, з наступним наданням до суду звіту про виконання постанови у місячний строк після її одержання.  

         Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40 грн.

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання постанови суду апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя