УКРАЇНА

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-17/07р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2007 року                               Теплодарський міський суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Марченко С.М. при секретарі - Грушко Г.С. за участю представника позивача - ОСОБА_1. представника відповідача - Полюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Теплодар адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області,  треті особи - відділення   державного   казначейства   у   м.Теплодар   Головного   управління   державного казначейства України в Одеській області,  Головне управління державного казначейства України в Одеській області   про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги в сумі - 4705, 0 (чотири тисячі сімсот п'ять) гривень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом,  мотивуючи тим,  що він як учасник бойових дій має право на пільги,  встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.01.1999 року). Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" (далі - ЗУ "Про статус ветеранів...") від» 22.10.1993 року №3551-XII зі змінами,  щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Незважаючи на зазначену норму законодавства,  без урахування розміру мінімальних пенсій,  які встановлювалися на 2005,  2006 та 2007 роки,  відповідачем з посиланням на Закон України "Про державний бюджет України" на відповідні роки,  зазначена допомога була виплачена у 2005 році - 250, 0 грн.,  у 2006 році - 250, 0 грн.,  у 2007 році - 280, 0 грн.,  а всього 780, 0 грн.,  що підтверджується довідкою від 06.06.2007 року за вих.№05-20/732. Таким чином,  та з урахуванням вимог ч. 3 ст.2 ЗУ "Про статус ветеранів..." де передбачено,  що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів війни,  є незаконними,  позивач вважає дії відповідача протиправними. У 2005 році розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст.28 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 19 липня 2003 року у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до ст.1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 року №2089 становив 332, 0 грн. на місяць на одну особу,  яка втратила працездатність. У 2006 році відповідно до ст.65 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум встановлений у сумі 359, 0 грн. У 2007 році відповідно до вимог ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зі змінами прожитковий мінімум встановлений у сумі 406, 0 грн. беручи до уваги,  що відповідно до ст.8 Конституції України - Конституція має вищу юридичну силу та виходячи з вимог ст.22 Конституції України,  що при прийнятті нових законів,  або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяги існуючих прав та свобод,  у тому числі і для ветеранів війни,  закон відносно яких встановлено,  що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів війни,  передбачені цим законом,  є недійсними. Також позивач вважає,  що при виплаті разової грошової допомоги

відповідачу необхідно виходити з правової позиції Конституційного суду України,  який своїм рішенням №20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності),  положень ст.ст. 44, 47, 78, 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та конституційного подання Верховного Суду України,  щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.2, 3, 4 ст.78 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік",  якими встановлено,  що у 2004 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів..." здійснюється учасникам бойових дій у сумі 120, 0 грн. В зв'язку з визнанням неконституційними положень закону,  згідно яких проводилася виплата у 2004 році,  позивач вважає,  що аналогічним чином повинно вирішуватися питання щодо виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2005-2007 роки,  тобто відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів...". З зазначених підстав,  ОСОБА_2 вважає,  що положення Законів України Про державний бюджет на 2005,  2006,  2007 роки не можуть бути застосовані,  оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. З таких обставин позивач вважає,  що відповідно до законодавства України відповідачем за 2005-2007 роки йому повинно було бути сплачено,  як учаснику бойових дій: у 2005 році - 332, 0 грн.*5 - 1660, 0 грн.; у 2006 році -359, 0 грн.*5 - 1795, 0 грн.; у 2007 році - 406, 0 грн.*5 - 2030, 0 грн.,  а всього 5485, 0 грн.,  а відповідно до довідки відповідача,  зазначеної вище,  виплачено було лише 780, 0 грн. На підставі викладеного представник позивача в судовому засіданні,  після уточнення позовних вимог,  просить суд задовольнити позов,  визнавши дії відповідача по не донарахуванню й невиплаті разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки протиправними,  та зобов'язати відповідача провести за 2005-2007 роки нарахування й виплату йому недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,  як учаснику бойових дій,  в сумі 4705, 0 грн.,  а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати,  а саме судовий збір у сумі 51, 0 грн.,  витрати на правову допомогу у сумі 500, 0 грн.,  витрати пов'язані з оформленням довіреності у сумі 123, 10 грн.,  а всього 674, 10 грн.

Представник відповідача - Полюк Т.М. в судовому засіданні вимоги позивача не визнала,  мотивуючи тим,  що відповідно до ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів..." передбачено учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком,  але п. 11 Закону України "Про внесення змін до ЗУ "Про статус ветеранів..." роз'яснюється порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни,  який визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету України передбачає цільові кошти,  необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни. Закон вступив в силу з 1 січня 1999 року,  тому щорічно в Законі України "Про державний бюджет України" на наступний рік передбачається розмір виплати щорічної разової грошової допомоги. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом України "Про державний бюджет України" визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби,  розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною 2 ст.4 Бюджетного кодексу України встановлено,  що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині,  в якій вони не суперечать положенням Конституції України,  цього Кодексу та Закону України "Про державний бюджет". У разі,  якщо застосування пільг,  компенсацій та гарантій для певних категорій громадян,  у тому числі виплати грошової допомоги учасникам бойових дій та інвалідам війни,  потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України,  його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом,  крім Закону України "Про Державний бюджет України". До того ж,  при визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги ст.95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і збалансованості бюджету України,  тобто суспільні потреби,  які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету України,  мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави. Таке, ж положення міститься в ст.22 Загальної декларації прав людини,  згідно з якою кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення,  здійснення необхідних для підтримання її гідності,  вільного розвитку її особи прав у економічній,  соціальній і культурній галузях за допомогою національних

зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Вищевикладене,  як вважає представник відповідача,  не означає,  що для окремих категорій громадян,  зокрема для учасників бойових дій та інвалідів війни,  які дійсно мають заслуги перед державою,  не можуть бути встановлені певні пільги,  компенсації та гарантії,  однак їх надання є питанням доцільності,  і залежить насамперед від фінансових можливостей держави. При цьому видатки на фінансування таких пільг,  компенсацій та гарантій,  а отже і їх розмір,  мають визначатися Законом України про Державний бюджет України на певний рік. Одночасно,  представник відповідача зазначив,  що п. ІІ Закону України "Про внесення змін до ЗУ "Про статус ветеранів..." яким статті 12-15 були доповнені частинами щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня,  встановлено,  що порядок виплати грошової вищезазначеної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України,  а ч. 1 цього ж Закону встановлено,  що Міністерство Фінансів і Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати грошової допомоги,  передбаченої у розмірах,  установлених законом про державний бюджет на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. З таких підстав представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити позивачу в задоволенні його адміністративного позову в повному обсязі.

Представник третьої особи - відділення державного казначейства у м.Теплодар Головного управління державного казначейства України в Одеській області в судове засідання не з'явився подавши до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю,  в якій зазначила,  що з вимогами позивача не згодна.

Представник третьої особи - Головного управління державного казначейства України в Одеській області (далі - ГУДКУ) Павлова Л.В. в судове засідання не з'явилася,  подавши до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю та подала до суду письмові заперечення проти позову,  згідно яких вбачається,  що вимоги позивача вона не підтримує,  мотивуючи тим,  що ГУДКУ як окрема юридична особа,  самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями,  ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало. Діюче законодавство України не передбачає покладення відповідальності на органи казначейства по викладеним в позові вимогам. Як встановлено Положенням про Державне казначейство,  затвердженого Кабінетом Міністрів України від 21.12.2005 року №1232,  основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевого бюджетів. Статтею 48 Бюджетного кодексу України на Державне казначейство покладені повноваження по казначейському обслуговуванню Державного бюджету України,  що передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету,  розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів,  контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень,  прийнятті зобов'язань і проведенні платежів,  а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Тобто органи державного казначейства України під час казначейського обслуговування державного бюджету здійснює лише виконання державного бюджету за видатками,  а не встановлює загальнодержавні видатки,  які повинні бути передбачені Законом України про Державний бюджет на відповідний рік,  прийняття якого,  а також внесення до нього змін відноситься до компетенції Верховної ради України. Відповідно до ст.21 Бюджетного кодексу України здійснення програм та заходів,  які проводяться за рахунок коштів бюджету,  бюджетні асигнування надаються розпорядникам коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів мають право витрачати бюджетні кошти на утримання тієї установи,  яку вони очолюють,  на заходи,  що безпосередньо здійснюються цією установою,  а також розподіляти бюджетні кошти,  що їм надані,  між розпорядниками нижчого рівня або безпосередньо витрачати їх на утримання підвідомчих їм організацій. Відповідно ж до ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів державного бюджету є уповноважені бюджетні установи,  а саме міністерства та інші органи влади України в особі їх керівників,  які розподіл коштів за напрямками видатків здійснюють самостійно. Виплату щорічної грошової допомоги відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів..." здійснює управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської Ради Одеської області,  згідно покладених на них функцій,  а не органи казначейства. Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України виплати коштів з

бюджету можна здійснювати лише за наявності  відповідного бюджетного призначення. Законом України "Про державний бюджет України" на відповідні роки виділяються кошти на виплату щорічної грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів..." у твердих розмірах.

Заслухавши пояснення представника позивача,  представника відповідача,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні,  ОСОБА_2 дійсно є учасником бойових дій і має право на пільги,  встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.01.1999 року (а.с-4). Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів...",  щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Незважаючи на зазначену норму законодавства,  без урахування розміру мінімальних пенсій,  які встановлювалися на 2005,  2006 та 2007 роки,  відповідачем з посиланням на Закон України "Про державний бюджет України" на відповідні роки,  зазначена допомога була виплачена у 2005 році в сумі -250, 0 грн.,  у 2006 році в сумі - 250, 0 грн.,  у 2007 році в сумі - 280, 0 грн.,  а всього 780, 0 грн.,  що підтверджується довідкою від 06.06.2007 року за вих.№05-20/732 (а.с. - 2). Таким чином,  та з урахуванням вимог ч. 3 ст.2 ЗУ "Про статус ветеранів..." де передбачено,  що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів війни,  є незаконними,  суд вважає дії відповідача протиправними,  а саме тому,  що в 2005 році розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст.28 ч. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року у розмірі прожиткового мінімуму і відповідно до ст.1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 року №2089 становив 332, 0 грн. на місяць на одну особу,  яка втратила працездатність. У 2006 році відповідно до ст.65 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум встановлений у сумі 359, 0 грн.,  а у 2007 році відповідно до вимог ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зі змінами прожитковий мінімум встановлений у сумі 406, 0 грн. Таким чином,  позивачу,  як учаснику бойових дій,  повинні бути сплачені у 2005 році - 332 гривні * 5 = 1660, 0 грн.,  у 2006 році - 359, 0 * 5 = 1795, 0 грн.,  у 2007 році - 406, 0 грн. * 5 = 2030, 0 грн.,  а всього 5485, 0 грн.,  однак,  як зазначалося вище,  відповідачем було виплачено всього 780, 0 грн. разової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки.

Відповідно до ст. 8 Конституції України - Конституція має вищу юридичну силу та виходячи з вимог ст. 22 Конституції України,  що при прийнятті нових законів,  або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод,  у тому числі і для ветеранів війни,  Закон відносно,  яких встановив,  що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування,  які обмежують права і пільги ветеранів війни,  передбачені цим законом,  є недійсними. Також,  при задоволенні вимог позивача,  необхідно виходити з позиції Конституційного суду України,  який своїм рішенням № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності),  положень ст. 44, 47, 78, 80 ЗУ "Про державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2, 3, 4 ст. 78 ЗУ "Про державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дій або обмеження пільг,  компенсацій і гарантій) визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними),  положення ст. 44 ЗУ "Про державний бюджет України на 2004 рік",  якими встановлено,  що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів..." здійснюється учасникам бойових дій у сумі 120 гривень. В зв'язку з визнанням неконституційними положень закону,  згідно яких проводилась виплата у 2004 році,  аналогічним чином повинно вирішуватись питання щодо виплати грошової допомоги учасникам бойових дій за 2005 -2007 роки,  тобто відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів ...".

З зазначених підстав,  суд приходить до висновку,  що положення Законів України "Про державний бюджет на 2005 рік,  2006 рік та 2007 рік" не можуть бути застосовані,  оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та

визнає дії відповідача по не донарахуванню й невиплаті у 2005-2007 роках разової щорічної грошової допомоги протиправними та зобов'язує відповідача провести за 2005 -2007 роки нарахування й виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,  як учаснику бойових дій,  у сумі 4705, 0 грн.,  без урахування виплат,  які були виплачені відповідачем у 2005-2007 роках у сумі 780, 0 грн. відповідно вищенаведеної довідки,  а також стягнувши з відповідача на користь позивача понесені позивачем по справі судові витрати,  а саме: 51, 0 грн. судового збору,  123, 10 грн. витрат пов'язаних з оформленням довіреності та 500, 0 грн. витрат на правову допомогу,  а всього в сумі - 674, 10 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.90,  94, 158,  159, 161,  163 КАС України,  ст. 8,  22 Конституції України,  ст.ст. 2,  12 Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII зі змінами,  рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року,  ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року,  ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004р.,  ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»,  ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік",  суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області,  треті особи - відділення державного казначейства у м.Теплодар Головного управління державного казначейства України в Одеській області,  Головне управління державного казначейства України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги в сумі - 4705, 0 (чотири тисячі сімсот п'ять) гривень - задовольнити повністю.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області по не донарахуванню й невиплаті у 2005-2007 роках разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_1- протиправними.

Зобов'язати управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області провести за 2005-2007 роки нарахування й виплату ОСОБА_1 недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,  як учаснику бойових дій,  у сумі 4 705 (чотири тисячі сімсот п'ять) гривень.

Стягнути з управління праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської* ради Одеської області на користь ОСОБА_2 судові витрати,  а саме судовий збір у сумі 51, 0 грн.,  витрати на правову допомогу у сумі 500, 0 грн.,  витрати пов'язані з оформленням довіреності у сумі 123, 10 грн.,  а всього 674, 10 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.