Справа  № 2-а-3064/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 року ,  о 12 год. 50 хв. суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Замша О.В., розглянувши  у скороченому провадженні  в м. Бобринець Кіровоградської області  в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання дій неправомірними управління Пенсійного Фонду України у Бобринецькому районі та зобов’язання  управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності із статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивач  звернулась  до суду з позовними вимогами до управління Пенсійного фонду в Бобринецькому районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання управління пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області  здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у відповідності із статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 16.12.2010 р. по день винесення судового рішення,  обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є пенсіонером  та має статус "дитини війни", тому у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач не нараховував належним чином у відповідності до вимог Закону.

          Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області  від 20.06.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито скорочене провадження.

          Від відповідача заперечень не надійшло.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходжу  до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-IV, дитиною війни вважається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач відноситься до категорії осіб із статусом "Дитина війни", тобто на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

          Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Нормами Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI та "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010  № 2857-VI не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тобто соціальні виплати даній категорії осіб повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у повному обсязі.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.   

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

          Встановлені обставини дають підставу зробити висновок про те, що з 16.12.2010р. право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було обмежено відповідачем, який незаконно не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії у відповідності до зазначеної норми Закону без належних для цього правових підстав, а тому  приходжу до висновку, що  бездіяльність  відповідача по справі управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.

          При цьому суд виходить з того, що на спірні у цій справі правовідносини не розповсюджується правило, за яким судова постанова не може стосуватися дій, які ще не розпочалися, оскільки існують усі юридичні умови для їх вчинення відповідачем. Так, предметом позову у цій справі є бездіяльність суб’єкта владних повноважень, яка пов’язана з щомісячними соціальними виплатами позивачу, як дитині війни. На момент  розгляду справи відносини між позивачем та відповідачем  ще не завершилися, нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідачем проводиться на підставі розпорядження, в якому зазначається основний розмір нарахованої пенсії за віком, виходячи із заробітку та стажу позивача, надалі нараховуються певні надбавки, на які має право позивач, у тому числі і підвищення до пенсії, як дитині війни.

          Вказане свідчить про те, що дії відповідача щодо нарахування позивачу довічно підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж 30% мінімальної пенсії за віком, тобто, з порушенням положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є неправомірними.

З огляду на те, що пенсія за віком позивачу призначена довічно, підвищення до пенсії, як дитині війни, також відповідачем позивачу призначалось довічно, змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тому відсутні будь-які підстави обмежувати строк нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          За таких обставин, порушені права підлягають усуненню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи  з 16.12. 2010 р. з урахуванням раніше виплачених сум безстроково до внесення законодавцем в редакцію ст.6 Закону відповідних змін, або зміни соціального статусу особи.

Отже виходячи з вищенаведеного та ч.2 ст.19 Конституції України, з метою повного захисту прав позивача, відповідно ст.11 КАС України суд виходить за межі позову, та не визначає в судовому рішенні кінцеву дату виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

          Згідно підпункту «б», п.1 ст.3 Декрету КМ України від 21.01.1993 року «Про державне мито»зі скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що  ущемляють права громадян справляється державне мито в розмірі 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто –3 грн. 40 коп., тому саме цю суму слід стягнути з держави на користь позивача.

           Згідно ч.1 ст. 256 КАС України суд допускає постанову до негайного виконання.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 6, 10 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст.28, 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", Законом “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Рішенням Конституційного Суду України  №10-рп/2008 від 22.05.2008, ст.ст.2, 7, 11, 69-71, 99, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд, -          

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов ОСОБА_1     задовольнити повністю.

Визнати дії  управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  починаючи  16.12.2010р.  -  незаконними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1   починаючи з  16.12.2010 р, з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та раніше виплаченої різниці,  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" безстроково, до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  3грн. 40коп. судових витрат.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бобринецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                О.В.Замша