Справа №2-1390

2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 березня 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська в складі:

головуючого судді Бугера О.В.

при секретарі  Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до МПП «Поліпласт» про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації невикористаної відпустки, компенсації за затримку заробітної плати,  моральної шкоди, -  

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду із відповідним позовом. В ході розгляду справи позивач декілька разів змінював позовні вимоги, остаточно згідно до уточненої позовної заяви від 22.03.2011 року просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по зарплаті з 01.05.2010 року по 19.11.2010 року в сумі 5604 гривні 30 копійок, компенсацію за затримку заробітної  плати за період з 20.11.2010 року по день фактичного розрахунку в розмірі 30,24 гривень за кожен день затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі визначеному в довідці МПП «Поліпласт», стягнути моральну шкоду в сумі 5.000 гривень, а також судові витрати просив покласти на відповідача.

          В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити, пояснив, що тривалий час був позбавлений можливості отриману у відповідача суму заборгованості по зарплаті, не міг працевлаштуватись, оскільки відповідачем тривалий час не видавалась трудова книжка. Вважав, що такими діями відповідача  було завдано й моральну шкоду.

          В судовому засіданні представник відповідача  позовні вимоги визначала частково, не заперечувала проти стягнення заборгованості по зарплаті та компенсації за невикористану відпустку, згідно до наданої довідки, але заперечувала проти стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди. Посилалась на те, що винних дій відповідача в цьому немає, оскільки рахунки відповідача були арештовані, майно також, відносно керівника підприємства було порушено кримінальну справу, він перебував під вартою, а тому можливості прийняти заходи щодо сплати суми заборгованості не було. Після того, як було призначено нове керівництво вжито заходів щодо видачі трудової книжки, визначено щодо необхідності бухгалтерії провести відповідні виплати заборгованості після зняття арешту з рахунків.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що            уточнена позовна заява підлягає частковому задоволенню.

          Судом встановлено, що сторони перебували у трудових стосунках. Позивач працював на підприємстві МПП «Поліпласт» з  01.09.2008 року на посаді заступника директора з охорони праці, що підтверджується копією трудової книжки. /а.с.10-11/.

          Як вбачається з копії протоколу зборів засновників МПП «Поліпласт» від 14.10.2010 року  визначено призначити  ОСОБА_2 в.о. директора товариства /а.с.39/.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України, Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або іншій формі забороняється. Крім того, ст.30 названого Закону передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплати праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;  б) розміри і підстави відрахувань із заробітної  плати;  в) сума заробітної плати, що належить до виплати.                                                                                У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно до поданої заяви від 15.11.2010 року позивач був звільнений із займаної посади  19.11.2010 року на підставі ст.36 п.1 КЗпП України /а.с.40-41/. При цьому в наказі зазначено щодо необхідності бухгалтерії провести повний розрахунок з позивачем  за період з 01.05.2010 року по 19.11.2010 року відповідно до вимог діючого законодавства. Копія наказу від 19.11.2010 року № 65-к отримана позивачем. Тобто, не оспорюється сторонами факт затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається з довідки №153 від 10.12.2010 року заборгованість по зарплаті перед позивачем за період з 01.05.2010 року по 19.11.2010 року складає –5478 гривень 98 копійок з відрахуванням обов’язкових платежів, а також компенсація за невикористану відпустку терміном 5 календарних днів складає 125 гривень 32 копійки, а всього сума заборгованості складає 5604 гривні 30 копійок. /а.с.64/. Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.                    Згідно до  довідки від 18.11.2010 року №1 розмір середньої заробітної плати  позивача складає 30 гривень 24 копійки. /а.с.60/                                                                                          З наданих відповідачем доказів вбачається, що відносно директора МПП «Поліпласт»було порушено кримінальну справу  26.05.2010 року,  20.06.2010 року директора МПП «Поліпласт»було затримано, а відповідно до постанови від 22.06.2010 року було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. А також надано копію постанови про усунення обвинуваченого від посади. 17.06.2010 року було винесено постанови про накладання арешту на рахунки підприємства. 09.11.2010 року згідно до акту було відкрито приміщення підприємства та  передано в тимчасове користування майно та електронні носії інформації.          Кримінальна справа відносно ОСОБА_3 не розглянута по суті та перебуває в провадженні Ленінського райсуду м.Луганська.                                                                                                                        Заходи, встановлені статтею, визначаються як відповідальність, це є  різновидом матеріальної відповідальності власника (підприємства) перед працівником. підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті, що коментується, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.  При цьому вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред'являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов'язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Очевидно, досить, щоб працівник пред'явив у суді тільки трудову книжку з записом про звільнення. Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що  відповідач мав можливість провести розрахунок із позивачкою.                    Розмір суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню, визначається за правилами встановленими Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, виходячи з наведеного та з урахуванням розміру середньої заробітної плати визначеною довідкою, суд вважає, що підлягає стягненню середній заробіток з моменту звільнення та до дня винесення рішення, а саме з 19.11.2010 року по 22.03.2011 року, всього / листопад 11 днів, грудень 31 день, січень 31 день, лютий 28 днів, березень 22 дня/ -  123 дня х 30,24 =3.719 гривень 52  копійки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03. 1995 року № 4, з гідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема враховується характер та тривалість страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин завдання моральної шкоди.          А тому вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вважає не обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.79,80,88 ЦПК України   та  ДКМУ „Про державне мито” підлягає стягненню з відповідача державне мито на суму задоволених вимог, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -  120 гривень.

          На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, п. 2 ст. 367 ЦПК України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.116, ст. 117, 237-1 КЗпП України, ПКМУ №100  від 08.02.1995р. "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", суд, -

В И Р І Ш И В :

          Уточнені позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з  МПП «Поліпласт» на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі в сумі 5.478 гривень 98 копійок,  компенсацію за невикористану частину відпустки в сумі  125 гривень 32 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку  в сумі 3.719 гривень 52 копійки, а всього 9.323 / дев’ять тисяч триста двадцять три/ гривні 82 копійки.

          В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

          Стягнути з  МПП «Поліпласт»державне мито в сумі  93 гривні 23 копійки, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -  120 гривень.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського району м.Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: суддя                                                                                          О.В.Бугера