Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1644\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О.В.
32 Доповідач Франко В. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
20.07.2011 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Бєлінської І.М.
суддів : Франко В.А., Савченко С.О.
при секретарі Слюсаренко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами: прокуратури Кіровоградської області Державного казначейства України, ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2011 року, та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення цього ж суду від 23 травня 2011 року .
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до прокуратури Кіровоградської області, Державного казначейства України з позовною заявою про відшкодування 204534,71 грн. матеріальної шкоди та 250000 грн. моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури та опублікування в газеті Кіровоградської обласної ради та обласної державної адміністрації „ІНФОРМАЦІЯ_1” інформацію наступного змісту: „ Прокуратура Кіровоградської області повідомляє, що Смілянським міським районним судом Черкаської області 14.02.2005 року відносно ОСОБА_2 постановлено виправдувальний вирок у зв’язку з недоведеністю його участі у скоєні злочину ч.5 ст.191 КК України, а також виправдано його за ч.3 ст.365 і ч.2 ст.366 КК України за відсутністю у його діях складу злочину. Вказаний вирок залишений без змін судом апеляційної інстанції та Верховним Судом України. В зв’язку з цим, прокуратура Кіровоградської області приносить вибачення ОСОБА_2.”.
Посилався на те, що 11.02.2002 року відносно нього була незаконно порушена кримінальна справа за обвинуваченням у скоєні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, проводилися різні слідчі дії, як то обшук. У зв'язку із порушенням кримінальної справи, був звільнений з роботи на підставі листа прокуратури.
Після неодноразових судових розглядів кримінальної справи, 13.04.2006 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України залишені без змін судові рішення в яких відносно позивача постановлено виправдувальний вирок.
Починаючи з 11 лютого 2002 року по 13 квітня 2006 року протягом 51 місяця він незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, мав статус підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та засудженого, щодо якого вчинялись слідчі дії: допити, обшуки, обрання запобіжних заходів.
За цей період неодноразово приймались заходи по відстороненню його від посади, яку він займав - виконання обов’язків начальника СТВП „Управління ринків облспоживспілки” та незаконне звільнення його в серпні 2002 року.
Безпідставне порушення кримінальної справи стало наслідком погіршення його фізичного стану, стало поштовхом до загострення та виникнення різних хвороб, також стало наслідком негативних явищ у його житті, а саме, порушення нормального укладу життя його сім’ї, фізичні та моральні страждання, втрата честі гідності, ділової репутації, що зумовило його звільнення з займаної посади, покладання додаткових зусиль для поновлення його чесного імені.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11квітня 2011 року позов було задоволено частково. Визначено відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в сумі 150 000 грн. відшкодування якої на користь ОСОБА_2 визначено з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державне казначейство України. В решті позовних вимог –відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Додатковим рішенням від 23 квітня 2001 року доповнено рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11квітня 2011 року абзацем наступного змісту :
В задоволенні вимог опублікувати в газеті „ІНФОРМАЦІЯ_1” статтю про виправдання ОСОБА_2- відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права в своїх апеляційних скаргах : прокурора області просила рішення суду змінити та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2. до 49 тис. грн..
Державне казначейство України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення , яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення цього ж суду від 35 травня 2011 року ОСОБА_2 просить скасувати його через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, заслухавши пояснення представників прокуратури області, Державного казначейства України, ОСОБА_2 та його представника, , обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокуратури Кіровоградської області підлягає частковому задоволенню, апеляційні скарги Державного казначейства України та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 11.02.2002 року прокуратурою Кіровоградської області винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно позивача за ознаками злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч. 2 ст. 366 КК України ,а 23.07.2002 р. пред’явлено обвинувачення по цим статтям і за статтею 365 ч.3 КК України (а.с.22-23, 28-56).
20.03.2002 року здійснено обшук в помешканні ОСОБА_2.(а.с24,25).
При розгляді кримінальної справи, приймалися різні судові рішення і остаточно 13 квітня 2006 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, виправдувальний вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2005 р. та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 26.04.2005 р. залишені без змін.(а.с.58-104).
За змістом ст. ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»право на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 цього Закону відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 цього ж Закону розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»за рахунок держави.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд не в повній мірі врахував положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому з урахуванням зазначених положень, фактичних обставин справи, наведених позивачем та у апеляційних скаргах доводів розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, підлягає зменшенню до 80 000 грн.
Однією із позовних вимог ОСОБА_2 є вимога про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 204533,71 грн. Вбачається з позову, що позивач має на увазі втрачений заробіток за період 31 місяць і 26 днів (а.с.5-6).
Відповідно до ст.3 вищезазначеного Закону«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування потерпілій особі заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій .
Вбачається, що звільнений з роботи ОСОБА_2 був не прокуратурою, а СТВП „Управління ринків облспоживспілки” і рішенням судів позивач був поновлений на роботі та на його користь було стягнуто саме з СТВП „Управління ринків облспоживспілки” матеріальну та моральну шкоду. Вбачається також, що позивач продовжував працювати та отримував заробітну плату. (т.2 а.с.89-92, 116-119; т.3. а.с.10-11, 33-34, т.1 а.с.116-119).
За таких обставин, суд першої інстанції, на думку колегіі, обґрунтовано відмовив позивачеві в стягненні на його користь матеріальної шкоди, а саме втраченого заробітку.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України.
ОСОБА_2 також в своєму позові заявив вимогу до прокуратури Кіровоградської області про публікацію статті в газеті "ІНФОРМАЦІЯ_1" інформації про його виправдання у вчиненні злочинів. Посилався на те, що в газеті "ІНФОРМАЦІЯ_1" була опублікована стаття, в якій висвітлювалися події, пов’язані з ходом розслідування і у громадськості Кіровограда склалося негативне враження стосовно діяльності позивача.
Відмовляючи в задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції в додатковому рішенні від 23 травня 2001 року зазначив, з чим погоджується і колегія суддів, що стаття, на яку посилається позивач, опублікована сторонньою особою, та містить інформацію про виправдання судом позивача. Суду не було надано будь-яких доказів того, що саме прокуратура Кіровоградської області має будь-яке відношення до публікації цієї статті.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач також зазначив, що знає ту особу, що опублікувала статтю стосовно нього, яка працює кореспондентом. Тобто, доказів стосовно того, що прокуратура причетна до публікації статті не має.
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.307 ЦПК України За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; змінити рішення.
Керуючись ст.ст.303,307, 309,313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги Державного казначейства України, ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2011 року в частині розміру моральної шкоди –змінити.
Визначити відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в сумі 80 000 грн. Зазначену суму відшкодувати на користь ОСОБА_2 з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державне казначейство України .
В решті рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 квітня 2011 року та додаткове рішення від 23 травня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-
Судді -