Справа № 2-1487

2011 року

Р І Ш Е Н Н Я

       ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

25 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого -  судді  Бугери О.В.

при секретарі – Лошадкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про зменшення розміру аліментів, що стягується, визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, -  

                                                                          В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся  до суду із відповідним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 31.10.2008 року з позивача  на користь відповідачки було стягнуто аліменти  на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частин від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно. Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню вищесказаного рішення. З 23.04.2010 року перебуває  у   шлюбі з ОСОБА_4, від шлюбу є неповнолітня дитина –ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначив, що він не працює, можливості сплачувати аліменти в тому розмірі, що стягується щомісячно не має. Розмір аліментів складає 595 гривень.  Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів може бути з часом зменшений за рішенням суду у зв’язку із зміною його матеріального або сімейного стану. Відповідно до вимог ст.184 СК України просив визначити розмір аліментів в твердій грошові. Згідно до позову просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини, починаючи з дня подачі позову, присудити аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень.  

У судовому засіданні представник позивача  позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному  обсязі, посилалась на те, що позивач має другу родину, потрібно утримувати малолітню дитину, а коштів не вистачає.  Зазначала, що відповідачу допомагає мати утримувати дитину, а також що 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку позивач буде мати змогу сплачувати.

Відповідач проти позову заперечила, подала письмові заперечення проти позову, посилалась на те, що позивач офіційно ніде не працює, але має дохід. Окрім того, зазначала, що позивач не перебуває на обліку в центру зайнятості, має заборгованість по аліментах, навіть тієї суму яку він частково сплачує недостатньо для утримання їх дитини. Просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності,  встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України  батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  Відповідно до вимог ст.181 СК України  визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог статті 192 СК України  розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховують обставини, що мають значення для справи, а саме 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.  

Сторони у справі перебували у шлюбі. Їх шлюб було розірвано  12.09.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу /а.с. 8/.

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені обставини встановлені відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 31.10.2008 року /а.с.7/.

Також із змісту рішення вбачається, що з позивача  на користь відповідачки було стягнуто аліменти  на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частин від усіх його видів заробітку (доходу) починаючи з 08.09.2008 року. При визначенні розміру аліментів судом враховано положення вимог ст.180-183 СК України. А також як вбачається з наданої позивачем копії трудової книжки позивач з 21.06.2002 року не працює /а.с.11/.  

Після набрання рішенням законної сили у позивача змінився сімейний стан.

А саме, він одружився вдруге та від шлюбу в нього народилась ще одна дитина. Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про одруження з ОСОБА_4 /а.с.9/, а також копією свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5, 21.07.2010 року /а.с.10/.

Інших доказів на підтвердження обставин викладених в позові відповідно до вимог ст.182, 192 СК України, щодо відсутності постійного заробітку, не можливості працювати, його хвороби суду не надано.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки зазначених доказів суду не було надано, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

На підставі ст.ст. 182, 192 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

          Рішення набирає законної сили  після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному судді Луганській області  через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Головуючий: суддя                                                                             О.В.Бугера