Справа №22-а-10829/11Головуючий у І інстанції Козіна С. М.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 08 липня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
встановила:
У червні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили поновити строк звернення до суду, визнати відмову відповідача протиправною, зобов»язати відповідача виплатити на їх користь невиплачену державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн., відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 08 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача у не нарахуванні та виплаті позивачам щомісячної державної соціальної підтримки, як дитині війни. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачам за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 08 липня 2009 року з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивачі перебувають на обліку в УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області, отримують пенсію за віком та мають статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мають право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка йому виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачам відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Проте, не можна погодитись з висновком суду в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачам за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 08 липня 2009 року з урахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та виплатити заборгованість по пенсії, оскільки позивачі звернулися до суду першої інстанції 19.06.2009 року (згідно дати реєстраційного штампу на позовній заяві – а.с.2, 11, 21), а також, вказана щомісячна допомога не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, так як це б обмежувало право позивачей на її отримання, яка повинна виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання допомоги (чи її перерахунок).
Тому, враховуючи положення ст. 99 КАС, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та межі позовних вимог, останні підлягають задоволенню з 19 червня 2008 року.
За таких підстав, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 08 липня 2009 року підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині періоду проведення перерахування та виплат.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 08 липня 2009 року змінити частково: «Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги надбавки до пенсії з урахуванням підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 19 червня 2008 року».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагєєв