Справа №22-а-11383/11Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про проведення перерахунку та виплату раніше призначеної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, які передбачені ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом другої групи з 21.10.2008 року внаслідок захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1, та одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю у значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним законом. Оскільки відповідач відмовив провести відповідний перерахунок зазначених пенсій, то просив суд визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1. Зобов»язати відповідача провести перерахунок і виплату державної пенсії, яка не може бути нижчою ніж вісім мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2009 року позов задоволено, визнано дії неправомірними та зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 10 липня 2009 року з урахуванням раніше здійснених виплат державної пенсії як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою (а.с.9,10). Позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України у Києво-Святошинському районі Київської області.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Позивач, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував пенсію та додаткову пенсію значно нищу, ніж це передбачено ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" , суперечить вимогам ст..ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМ України, оскільки надання законодавцем такого права КМ України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»був встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розмірі, що діяв у грудні 2008 року, тобто –498 грн., а з 1 листопада 2009 року вказаний розмір становить –573 грн.
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов»язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії та доплат до неї з 10 липня 2009 року, з врахуванням виплачених сум вказаної допомоги, а саме, з часу відновлення дії ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, не можна погодитися щодо зобов»язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії та доплат до неї в подальшому, оскільки виплачувати належні позивачу виплати на майбутнє, не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому здійснювати правове регулювання суспільних відносин.
За таких підстав, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2009 року підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині проведення перерахування та виплат в подальшому.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2009 року змінити частково: «Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії, яка не може бути нижчою ніж вісім мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 10 липня 2009 року».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюка
Судді: Р.В. Березовенко
В.О.Фінагєєва