Справа №22-а-10719/11Головуючий у І інстанції Скрипник О.Г.
Категорія15Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006-2008 роки, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, просив суд стягнути з УПСЗН на його користь недоотриману суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2006-2008 роки в розмірі 6805,00 грн.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2009 року позов задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов’язано відповідача провести перерахунок суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006-2008 роки на користь позивача.
Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв’язку із чим спір вирішений невірно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією довідки МСЕК (а.с.6) та копією чорнобильського посвідчення (а.с.5).
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції було встановлено, що щорічна одноразова допомога на оздоровлення позивачу була нарахована за 2006р. у в розмірі 100,00 грн., за 2007р. –100,00 грн., за 2008р. –120,00 грн., що підтверджено відповідною довідкою (а.с.4), а виплачена за 2006р.- 04.01.2007р. –100,00 грн., за 2007р. – 20.04.2007р.- 100,00 грн., за 2008р. – 23.01.2009р.- 120,00 грн., що підтверджено випискою операцій філії «Відділення Промінвестбанку»в м.Вишгород (а.с.7).
Позивач, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував державну допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та Законами України, оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Виходячи з засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, а також враховуючи, що згідно ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60) при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (в редакції, що діяла на час розгляду справи).
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача суму щорічної соціальної допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач звернувся до суду 17.04.2009 року (згідно дати реєстраційного штампу на позовній заяві –а.с.1), тобто з цього часу позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Тому, враховуючи Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, позовні вимоги підлягають задоволенню за 2008 рік, оскільки виплата вказаної допомоги за 2008 рік була проведена відповідачем 23.01.2009р. в розмірі 120,00 грн.
За таких підстав апеляційна скарга управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2009 року підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині періоду нарахування щорічної соціальної допомоги на оздоровлення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 197-198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2009 року змінити в частині періоду нарахування щорічної соціальної допомоги на оздоровлення.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 суму щорічної соціальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням виплаченої раніше суми.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В. Березовенко
В.О.Фінагєєв