Справа №22-а-10426/11Головуючий у І інстанції Таран Н.Г.
Категорія15Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, просив суд стягнути з УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області на його користь недоотриману суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2090 грн., уточнивши позовні вимоги: за 2008 рік в розмірі 2010 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача провести перерахунок суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік на користь позивача в розмірі 2090 грн.
Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв’язку із чим спір вирішений невірно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією чорнобильського посвідчення (а.с.4), інвалідом 111 групи, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с.3).
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам третьої групи має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції було встановлено, що щорічна одноразова допомога на оздоровлення позивачу була нарахована в лютому 2008 року в розмірі 90 грн. 00, що підтверджено відповідною довідкою (а.с.11), а виплачена 19.11.2008 р., що підтверджено довідкою центру поштового зв»язку № 1 «Укрпошта»м.Біла Церква (а.с.8).
Позивач, оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував державну допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та Законами України, оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Виходячи з засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, а також враховуючи, що згідно ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60) при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає, що суд не вправі покладати на відповідача обов’язок виплати позивачу допомоги в чітко визначеному розмірі, оскільки суд не вправі визначати розмір грошової суми, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією тільки УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області.
За таких підстав апеляційна скарга управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині покладення на відповідача обов’язку виплати позивачу допомогу в розмірі 2625 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 197-198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2009 року змінити в частині покладення на відповідача обов’язку виплати позивачу допомогу в розмірі 2090 грн.
Зобов’язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 суму щорічної соціальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням виплаченої раніше суми.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В. Березовенко
В.О.Фінагєєв