Справа №22-а-3592/11Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.
Категорія63Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
05.08.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 квітня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Сержанюка А.С.,
суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою заслухавши суддю-доповідача про проведення підготовчих дій по матеріалам адміністративної справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
встановила:
У липні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила відновити пропущений строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та забезпечити виплату за період 2006-2009 роки в сумі 4290 грн., стягнути з відповідача інфляційні від щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки в розмірі 647,60 грн.; зобов»язати відповідача виплачувати вказану допомогу в подальшому.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі та виплаті позивачці щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни. Стягнуто з відповідача на користь позивачки щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 травня 2008 року. Зобов»язати відповідача виплачувати вказані доплати в подальшому. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ у м.Ірпені Київської області просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у м.Ірпені Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивачки на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 серпня 2008 року № 10 –рп закони, якими були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України (до внесених 07.07.2010 року змін), встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки недораховану щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року, оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивачка звернулася до суду першої інстанції 20.07.2009 року (згідно дати реєстраційного штампу на позовній заяві –а.с.2). Тому, судом першої інстанції правильно враховані положення ст. 99 КАС, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року.
Одночасно слід зазначити, що постанова суду першої інстанції у частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати позивачці надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто на майбутнє виплачувати належні позивачці виплати, не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому здійснювати правове регулювання суспільних відносин.
За таких підстав, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2009 року підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині проведення перерахування і виплат вказаної допомоги в подальшому.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області задовольнити частково.
Змінити постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2009 року частково: «Відмовити у зобов»язанні Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області проводити в подальшому виплату ОСОБА_2 надбавки до пенсії як «дитині війни»у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
В іншій частині постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.
Копію рішення суду апеляційної інстанції надіслати особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, згідно ч. 3 ст. 197 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.С.Сержанюк
Судді: Р.В.Березовенко
В.О.Фінагєєв