Справа №22-ц-2318/11Головуючий у І інстанції Кірєєв Р.В.

Категорія29Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко

04.08.2011

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

20 квітня 2011 року                                                                        м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

       головуючого судді: Сержанюка А.С.,

       суддів: Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О.,

       при секретарі:Хворостяній А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Екватор" на заочне рішення Березанського районного суду Київської області від 26 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Екватор", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Екватор" та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 23 лютого 2009 року до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_4.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просив стягнути з ПП "Екватор" на його користь 88 157грн. 63к. матеріальної шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що внаслідок ДТП, яке сталось 16 липня 2002 року, йому нанесено майнову шкоду: за здійснення ремонту автомобіля марки "Фольксваген Гольф", випуску 1986року, двигун № НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав на праві особистої власності ОСОБА_4 понесено витрати у розмірі 6 227грн. 15к., на лікування - 2 180грн. 48к. та за користування автомобілем по угоді, складеній між ним та власником автомобіля витрачено 79750грн. З урахуванням вказаного, позивач вважає, що реальна матеріальна шкода складає 88 157грн. 63к. Моральну шкоду, із урахуванням характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань, їх тривалості позивач оцінив в 150 000грн.

Заочним рішенням Березанського районного суду Київської області від 26 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Екватор" на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 81 930 грн. 48 коп., моральну шкоду в сумі 25000 грн., а також державне мито на користь держави в сумі 819 грн. 30 коп. В задоволенні іншої частини вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду  першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм  матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи по справі рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів в розмірі 79 750 грн., сплачених позивачем ОСОБА_4, згідно ухвали Березанського міського суду від 25 вересня 2003 року, суд першої інстанції вважав, що ці вимоги є доведеними та обгрунтованими, оскільки є матеріальною шкодою заподіяною внаслідок ДТП і тому підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 440 ЦК України 1963 року.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450  ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21.04.2000 року було укладено договір оренди автомобіля марки "Фольксваген Гольф", випуску 1986року, двигун № НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав на праві особистої власності ОСОБА_4 і оцінювався сторонами в 25 000 грн. строком на три рокі з 21 квітня 2000 року по 20 квітня 2003 року. Пунктом 2 даної угоди було передбачено, що плата за користування автомобілем встановлена сторонами в розмірі 50 грн. в день. Оплата в сумі 54750 грн. проводиться не пізніше 20 квітня 2003 року. Пунктом 6 визначено, що у випадках ушкодження автомобіля або його продажу ОСОБА_3 зобов»язаний сплатити ОСОБА_4 суми зазначені в п.2 та п.3 даної Угоди.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодування ОСОБА_3 - ОСОБА_4 79750 грн. є наслідком виконання ним умов цивільно-правової угоди між ними (договору оренди автомобіля) і не має безпосереднього причинного зв»язку з ДТП, що сталася, а тому не підлягає відшкодуванню, відповідно до ст. 440 ЦК України 1963 року.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно керувався ст.ст. 440-1,441 ЦК України 1963 р. та виходив з того, що відповідач ПП «Екватор»у цій частині і в цьому розмірі відповідальний за завдану моральну шкоду, оскільки зіткнення автомобілів сталося виключно з вини водія ПП «Екватор».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6227,15 грн.,  суд першої інстанції, на думку колегії суддів, також дійшов правомірного висновку, що ці вимоги не були, відповідно до ст. 60 ЦПК України, доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому є безпідставними і необгрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення суду в частині стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди коштів за користування автомобілем по угоді в розмірі 79750 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частіні заочне рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 317, 319  ЦПК України, колегія  суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Екватор" задовольнити частково.

Заочне рішення Березанського районного суду Київської області від 26 листопада 2010 року в частині стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди коштів за користування автомобілем по угоді в розмірі 79750 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                                           А.С.Сержанюка

Судді:                                                                                                             Р.В.Березовенко

                                                                    В.О.Фінагєєва