Справа №11-612Головуючий у І інстанціїЛисенко Влад.В
Категорія43Доповідач у 2 інстанції Говоруха
03.08.2011
УХВАЛА
Іменем України
09 червня 2011 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого –судді Авраменка М.Г.,
суддів –Говорухи В.І., Сливи Ю.М.,
за участю прокурора Нечепоренко С.П., потерпілого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи, засудженого ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець с. Крюківщина, громадянин України, житель АДРЕСА_1, що не має судимості,
засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України до 3-х років обмеження волі.
Вироком задоволено позов потерпілого і стягнуто з ОСОБА_2 на відшкодування завданої матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 26 667 грн. 96 коп і вирішено питання відносно речових доказів.
Як зазначено у вироку ОСОБА_2, 08 січня 2011 року біля 5 годин ранку, маючи на зберіганні автомобіль «ВАЗ –21124», д.н.з. НОМЕР_1, припаркований за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 та ключі від цього автомобіля, скориставшись відсутністю власника ОСОБА_1 сів до салону вказаного автомобіля і таємно від власника виїхав з місця паркування, чим скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом вартістю 46749 грн. 93 коп. В подальшому, керуючи вказаним автомобілем в м. Вишневе по вул.. Чорновола, допустив дорожньо-транспортну пригоду, пошкодивши автомобіль, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_1 на загальну суму 26667 грн. 96 коп.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить вирок суду скасувати в зв’язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, внаслідок його м’якості та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
Апеляцію прокурор обґрунтовує тим, що при призначенні покарання суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, згідно з якою засудженому має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, формально врахував, що ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, перебуваючи в стані алкогольного спя’ніння, за місцем проживання характеризується посередньо, шкоду спричинену злочином не відшкодував, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що призвело до невідповідності призначеного покарання, ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Не погоджуючись з вироком, засуджений подав апеляцію в якій просить вирок суду змінити і звільнити його від відбування покарання з випробування. В обґрунтування апеляції зазначає, що судом не були взяті до уваги декілька обставин, які значно пом’якшили його вину у скоєнні злочину, а саме: що він має постійне місце проживання, працює, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має намір відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду. Крім того, судом не взято до уваги, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині та активно сприяв його розкриттю, потерпілий не наполягає на його засудженні до суворої міри покарання.
В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений не погоджуючись з думкою прокурора просить врахувати обставини, які пом’якшують його відповідальність та те, що він частково відшкодував заподіяну потерпілому шкоду і уже перерахував останньому 7 000 грн.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляції поданої прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечення проти задоволення апеляції ОСОБА_2, пояснення потерпілого ОСОБА_1 який підтримав апеляцію засудженого та просив суд пом’якшити засудженому покарання, пояснення засудженого ОСОБА_2 в підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга засудженого підлягає задоволенню в повному обсязі.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно та обєктивно досліджені і є обґрунтованими. Його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України, що також не оспорюється в апеляціях.
Що ж стосується доводів апеляції засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості, то вони, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу. Так, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, судом не у повній мірі були дотримані вимоги ст. 65 КК України. Врахувавши каяття засудженого у вчиненні злочину як обставину, що пом’якшує покарання, суд першої інстанції безпідставно не визнав обставиною, що пом’якщує покарання засудженого його сприяння у розкритті злочину, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з початку розслідування давав правдиві покази, які дали можливість органам досудового слідства здобути необхідні по справі докази. Не прийнята судом до уваги та не врахована при призначені міри покарання і та обставина, що засуджений і потерпілий були раніше знайомі, ключі від автомобіля за згодою потерпілого знаходились у засудженого. Із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину, обставин його вчинення, даних які характеризують особу засудженого та обставин, що пом’якшують покарання, призначене засудженому покарання у вигляді 3 років обмеження волі не є таким, яке необхідне для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Враховуючи зазначені вище обставини, а також те, що в даний час засуджений відшкодував потерпілому частину завданої ним матеріальної шкоди, позиції потерпілого, який просить суд призначити засудженому умовну міру покарання, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч доводам прокурора виправлення засудженого можливе без відбування ним призначеного покарання. Вирок в частині призначеного засудженому покарання не може бути визнаний законним і обгрунтованим, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне його в цій частині змінити, застосувати щодо засудженого вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання із випробуванням, задовольнивши тим самим апеляцію засудженого.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, апеляцію засудженого задовольнити.
Вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити, пом’якшити призначене засудженому покарання.
Застосувати щодо ОСОБА_2 вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного вироком Києво –Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2011 року покарання із випробуванням та встановивши йому іспитовий строк тривалістю в 2 (два) роки, на підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
В іншій частині вирок Києво –Святошинського районного суду Київської області від 1 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.